ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 826/2502/16
касаційне провадження № К/9901/38034/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 (головуючий суддя - Оксененко О.М.; судді: Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі № 826/2502/16 за позовом Приватного підприємства "Флексосервіс" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Флексосервіс" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2015 № 0005582205, від 28.09.2015 № 0005592205, від 28.09.2015 № 0005602205 та від 18.12.2015 № 0006802205.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 20.09.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 28.09.2015 № 0005592205, від 28.09.2015 № 0005602205 та від 18.12.2015 № 0006802205.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.01.2017 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.09.2016 в частині задоволення позову, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.27, 14.1.56, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Флексосервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 04.09.2015 № 4352/26-58-22-05-17/32211174.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні машин друкарських флексографічних та матеріалів для поліграфічного виробництва в Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксон-Групп", флексографічної фарби в Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Сова", матеріалів для поліграфічного виробництва в Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбізнес плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Трейд" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилалась на: ненадання підприємством для здійснення контрольного заходу товарно-транспортних накладних; відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних, трудових чи будь-яких інших ресурсів для виконання оспорюваних поставок і їх неперебування за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням; неможливість встановлення по ланцюгам постачання виробників та імпортерів реалізованих Приватному підприємству "Флексосервіс" товарно-матеріальних цінностей; пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне агентство "Сова" Божка Дмитра Олександровича щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи.
На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 28.09.2015 № 0005592205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3334345,00 грн. за основним платежем та 833586,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 18.12.2015 № 0006802205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2586489,00 грн. за основним платежем та 646622,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 28.09.2015 № 0005602205, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2014 року в розмірі 45265,00 грн.
Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а придбаний Приватним підприємством "Флексосервіс" товар використано ним у межах власної господарської діяльності; договори, укладені між позивачем та його контрагентами, в судовому порядку не оспорювались, недійсними (фіктивними) не визнавались, їх зміст не суперечить вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства; в ході судового розгляду не встановлено факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів.
За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.