ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 826/9665/16
адміністративне провадження № К/9901/22772/19, №К/9901/20467/19, №К/9901/22245/19, №К/9901/22275/19, №К/9901/23177/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Трубецької М. В.,
представників ОСОБА_1 : Кучеренка О . Ю, Титаренка М.М.,
представника Громадської організації "Тарифна мобілізація" Гольдарба Я.Ю.,
представника Кабінету Міністрів України Божка В.Г.,
представника третьої особи - НКРЕКП Усачової А.І.,
представника третьої особи - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Єршової С.В.,
третьої особи ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1, Громадської організації "Тарифна мобілізація"
до Кабінету Міністрів України
за участю третіх осіб: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", ОСОБА_4, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, ОСОБА_3
про визнання протиправною (незаконною) постанови Кабінету Міністрів України №315 від 27 квітня 2016 року, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Кабінету Міністрів України, ОСОБА_3,
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Аблова Є.В., суддів Мазур А.С., Чудак О.М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Собківа Я.М., суддів Безименної Н.В., Ганечко О.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Громадянка України ОСОБА_1 (далі - позивач-1) звернулась до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ) в якому просила скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758" (далі - постанова КМУ №315).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року відкрито провадження у справі із залученням третіх осіб: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укргазвидобування".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2016 року об`єднано для спільного розгляду адміністративну справу №826/9665/16 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про скасування постанови КМУ № 315 від 27 квітня 2016 року із адміністративними справами: №826/8551/16 за позовом Громадської організації "Тарифна мобілізація" (далі - позивач-2, ГО) до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування абзацу 2 частини третьої пункту 2 постанови КМУ від 27 квітня 2016 року №315, із адміністративною справою №826/7299/16 за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та нечинними пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315, із адміністративною справою №826/9633/16 за позовом ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними та скасування підпунктів 3, 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315, із адміністративною справою №826/10146/16 за позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 та присвоєно їм спільний №826/9665/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов в частині позовних вимог ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 155 КАС України у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2018 року позовні заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишені без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивачів в судове засідання без поважних причин.
27 грудня 2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову, згідно якої вона просила суд визнати протиправною (незаконною) постанову Кабінету Міністрів України №315 від 27 квітня 2016 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758".
Також Громадською організацією "Тарифна мобілізація" у письмових поясненнях уточнено позовні вимоги, шляхом їх викладення в наступній редакції: "визнати протиправним та нечинним абз. 2 частини третьої пункту 2 постанови КМУ від 27 квітня 2016 року №315 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що постановою КМУ від 01 жовтня 2015 року № 758 затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) (далі - Положення № 758). Прийнявши вищевказану постанову, Кабінет Міністрів України діяв у неправовий спосіб поза рамками власних повноважень.
У контексті наведеного позивач-1 посилається на статтю 19 Конституції України в кореспонденції із статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу", зазначаючи, що у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених КМУ після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Позивачка наполягала на тому, що встановлення цін на товарний природний газ власного видобутку, роздрібних цін на природний газ, граничні рівні цін на природний газ для побутових споживачів та для суб`єктів, які виробляють теплову енергію відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП). Законом України "Про Кабінет Міністрів України" не передбачено повноважень КМУ щодо встановлення вказаних цін; у відповідності до частини першої статті 12 та частини другої статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" зміна рівня регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього закону здійснюють державне регулювання цін.
При цьому, позивач-1 зазначала, що виходячи з положень статті 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" вартість імпортованого природного газу може використовуватись лише у випадку купівлі такого товару по контракту та за вказаною у ньому ціною, а відтак використання цін на іноземних біржах та інших коефіцієнтів для встановлення державних регульованих цін є незаконним, як і встановлення ціни на товар, що видобувається на території України.
Позивач-1 також звертала увагу на те, що ціна на товарний газ для Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" була встановлена постановою НКРЕКП від 03 березня 2015 року № 502, яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 02 червня 2016 року № 878.
Позивач-1 резюмує, що одні й ті самі відносини, що стосуються постачання природного газу населенню та виробникам теплової енергії регулюються різними суб`єктами владних повноважень (КМУ та НКРЕКП) і різними нормативно-правовими актами. На підставі вищевикладеного, позивачка просила задовольнити позов.
В обґрунтування позовних вимог Громадська організація "Тарифна мобілізація" вказувала, що при встановленні граничної роздрібної ціни на природний газ для побутових споживачів, не наведено структуру такої ціни, що може свідчити про недодержання КМУ вимог пункту 2 частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" щодо необхідності дотримання принципу прозорості. Позивач-2 звертав увагу, що відповідно до статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу.
Згідно з принципом прозорості рішення (заходи) суб`єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтованими та повідомлені суб`єктам, яких вони стосуються, у належний строк до набрання ними чинності або введення в дію. Ціни, як зазначає позивач-2 в контексті положень частини шостої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" повинні бути встановлені, зокрема, виходячи із економічно обґрунтованих та прозорих витрат відповідного суб`єкта ринку та з урахуванням належного рівня рентабельності. Позивач-2 також зазначає, що структура тарифів (пункт 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення центрального опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ № 869) - це складова економічно обґрунтованих витрат, які ґрунтуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та складові планового прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи. Однак, як вважає позивач-2, при встановленні вказаної ціни не було наведено структури ціни, її економічного обґрунтування, що є порушенням принципу прозорості.
Позивач-2 акцентує увагу на тому, що не можна вважати ціну природного газу ринковою за відсутності ринку, адже законодавством лише задекларовано право споживача обирати постачальника комунальних послуг та природного газу, але в дійсності можливість реалізувати таке право відсутня. При цьому, позивач-2 звертає увагу на те, що вказана ціна встановлена за відсутності фінансового плану ПАТ "Укргазвидобування" за 2015 та 2016 рік, інвестиційної програми, у ній відсутнє виконання цілої низки вимог третього енергопакету (реструктуризація НАК "Нафтогаз України", поділу видів діяльності, 100 % обліку, наявності ринкового регулятора).
Водночас, позивач-2 звертає увагу, що КМУ встановив ціну на газ для релігійних організацій на рівні 3,913 грн за 1 куб.м. Таким чином, двом категоріям встановлені різні ціни. Між тим, в силу частини третьої статті 2 Закону України "Про ринок природного газу", рішення має відповідати принципу недискримінації, згідно з яким рішення не можуть призводити до того, що обсяг прав та обов`язків встановлених ним є відмінними від прав та обов`язків інших осіб.
Наводячи статистичні дані, позивач-2 також вважає, що рівень зростання тарифів, у т.ч. на природний газ, неспівмірний із рівнем зростання доходів громадян.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 та адміністративний позов Громадської організації "Тарифна мобілізація" до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укргазвидобування", ОСОБА_3, задоволено. Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758" з моменту її прийняття, а саме з 27 квітня 2016 року. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 580,00 грн (п`ятсот вісімдесят гривень, 00 копійок). Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України на користь Громадської організації "Тарифна мобілізація" понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень, 00 копійок).
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем всупереч вимогам Закону України "Про засади державної регуляторної політики була порушена процедура розробки, підготовки, оприлюднення, погодження проекту з уповноваженим на це органом та прийняття оскаржуваного акту, порушено принципи передбачуваності, прозорості та врахування громадської думки, зокрема, щодо розкриття до прийняття спірного акту структури цін/граничних цін, застосованих у спірному акті, а також порушені права споживачів та в тому числі позивачів щодо можливості подання зауважень і пропозицій щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, щодо структури цінових показників, а відтак і не доведено їх обґрунтованості. У цьому випадку вбачається і порушення вимог частини другої статті 3 Закону України "Про ринок природного газу", а саме - принципу прозорості рішення (заходу) суб`єкта владних повноважень, відповідно до якого рішення мають бути, крім іншого, належним чином повідомлені суб`єктам, яких вони стосуються, тобто позивачів, у належний строк до набрання ними чинності або введення в дію, чого в даному випадку також не дотримано.
Покладання спеціальних обов`язків, зокрема оскаржуваним актом, який є складовою частиною базового акту про покладання спеціальних обов`язків, можливо у виключних випадках, наявність яких є передумовою введення спеціальних обов`язків та їх зміни, прийняття рішень КМУ. Однак, під час розгляду справи відповідачем не доведено та наявні матеріали справи не містять обґрунтованих пояснень та доказів наявності конкретно визначених виключних обставин, наявності виключного випадку, які б давали підстави для введення/зміни спеціальних обов`язків, передбачених спірним актом, а відтак не доведено обґрунтованості ведення/зміни цих спеціальних обов`язків.
Наведені порушення призвели до усунення широкого кола заінтересованих осіб від участі у прийнятті оскаржуваної постанови, що призвело до непередбачуваності її прийняття та, відповідно, різкої зміни порядку регулювання відповідних правовідносин. Крім того, з огляду на усунення від процедури прийняття такого рішення органу, уповноваженого законом на реалізацію державної регуляторної політики, оскаржувана постанова не відповідає таким вимогам юридичної визначеності як однозначність та чіткість правового регулювання, оскільки в тому числі ці аспекти проекту постанови мали бути перевірені уповноваженим на це органом.
Визначення сукупністю норм спірного акту у їх взаємозв`язку певних правил та процедур, всупереч встановленому законом порядку, вочевидь, на думку судів, порушує права позивачів, у тому числі, виходячи з положень статті 1 Конституції України ("Україна є правовою державою") та частини 1 статті 8 Конституції України ("В Україні визнається і діє принцип верховенства права"), на реалізацію своїх законних життєвих інтересів у сфері спірних відносин на підставі закону та із дотриманням вимог закону з боку суб`єктів владних повноважень. Дотримання прав та інтересів позивачів є кореспондуючим обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти у сфері відносин, яка поширюється на позивачів, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак недотримання встановлених законом вимог у сфері спірних відносин, веде до порушення прав певних осіб, в даному випадку, - позивачів.
Суди дійшли висновку, що допущені порушення Кабінетом Міністрів України під час прийняття спірної постанови, у сукупності є достатньою підставою для висновку про протиправність (незаконність) оскаржуваного акту у цілому. Відповідач в даному випадку, в порядку виконання обов`язку, визначеному частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів перед судом правомірності свого рішення.
Щодо обґрунтованості цін на газ зазначених в оскаржуваній постанові Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758" суди зазначили, що граничні роздрібні ціни на природний газ для споживачів на єдиному рівні у розмірі 6 879,00 грн за 1000 куб. метрів, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758" є економічно необґрунтованими і не можуть встановлюватись КМУ лише на виконання Меморандуму про економічну та фінансову політику між Україною та МВФ без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, у т.ч. економічного характеру, та існуючого правового регулювання процедури прийняття такого роду актів.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачі є учасниками відносин, в яких застосовувався базовий акт та застосовуються зміни, що оскаржуються. Придбання природного газу та теплової енергії, що знаходиться у сфері регулювання оскаржуваних Змін, є звичайною потребою людини, необхідною для забезпечення її життєдіяльності, у тому числі позивачів, та під час розгляду справи з боку відповідача не надано доказів зворотнього відносно позивачів та не доведено, зокрема, відсутності у позивачів правового інтересу до дотримання загального правового порядку при здійсненні суб`єктом владних повноважень нормотворчої діяльності у сфері, що регулює загальну сферу споживання, суб`єктами якої є ці позивачі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначає, що постановою КМУ №315 не змінювалась гранична ціна, яка була встановлена п.13 та п.131 Положення №758. Ці ціни втратили чинність згідно з вказаними пунктами Положення №758. Постанова КМУ №315 є окремим рішенням Кабінету Міністрів України, яке прийняте відповідно до абзацу 4 п. 13 та п.131 Положення №758. Повноваження Кабінету Міністрів України на встановлення спеціальних обов`язків для суб`єктів ринку природного газу, встановлення обсягу і умов їх виконання (ціна на природний газ є умовою виконання спеціального обов`язку) передбачена статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу". Зміст Положення №758 був погоджений Секретаріатом Енергетичного Співтовариства при його обговоренні. Постанова КМУ №315 є окремим рішенням Кабінету Міністрів України, яке прийняте відповідно до абзацу 4 п. 13 та п.131 Положення №758, у зв`язку з чим воно не підлягає повторному обговоренню з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
На переконання ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних відносин норми Закону України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності". Постанова КМУ №315 застосована до визначеного кола осіб, а тому не являється регуляторним актом, у зв`язку з чим прийняття постанови КМУ №315 не потребувало дотримання процедури прийняття регуляторного акту, яка визначена Законом України "Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності".
НАК "Нафтогаз України" вважає, що правила статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" не підлягають застосуванню до правовідносин, пов`язаних з визначенням обсягу та умов виконання спеціальних обов`язків, які покладаються на суб`єктів ринку природного газу виключно на підставі та у порядку, визначеному Законом України "Про ринок природного газу". Правовідносини, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу є предметом регулювання норм Закону України "Про ринок природного газу". За таких підстав суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення".
НАК "Нафтогаз України" вказує на те, що Громадська організація "Тарифна мобілізація" не наділена правом звертатись до суду за захистом прав своїх членів чи прав інших осіб, проте, визнання за позивачем-2 такого права на звернення до суду, на думку скаржника свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій приписів Закону України "Про громадські об`єднання", п.23 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" та не узгоджується з позицією Конституційного суду, яка викладена у його рішенні від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013.
На думку НАК "Нафтогаз України", позивачі не є суб`єктами правовідносин, до яких застосовано постанову КМУ №315, а сама постанова не порушує їхніх прав, свобод чи законних інтересів, що є достатньою самостійною підставою для відмови позивачам у задоволенні позову.
НАК "Нафтогаз України" вважає, що судами попередніх інстанцій порушено приписи статтей 3, 265 КАС України, оскільки оскаржувані судові рішення постановлені під час дії нової редакції КАС України, за наявності на те правових підстав могли б визнати нечинною постанову КМУ №315 з моменту набрання законної сили судовим рішенням, натомість суди помилково визнали нечинним указаний нормативно-правовий акт з дати його прийняття.
У касаційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові.
На переконання НКРЕКП позивачі не можуть бути суб`єктами правовідносин до яких застосовано оскаржувану постанову.
Оскільки ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів, зокрема, оригіналів чи належним чином засвідчених копій квитанцій про оплату природного газу, в яких вона значиться платником та що, відповідно, є підтвердженням того, що вона є учасником відносин, в яких застосовуються наведені зміни, що оскаржуються. А, зважаючи на те, що спірна постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 року №867, ОСОБА_1 не може бути суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
ОСОБА_1 звернулась за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або інакше кажучи в інтересах невизначеного кола осіб, що не тільки не відповідає чинному законодавству України, а і прямо йому суперечить.
Стосовно ж позовних вимог Громадської організації "Тарифна мобілізація", НКРЕКП зазначає, що відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3 статуту Громадської організації "Тарифна мобілізація", остання здійснює та захищає, зокрема, права та інтереси громадян України, споживачів комунальних послуг, окрім іншого - у сфері газопостачання; ГО має право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів громадян, споживачів комунальних послуг.
Стверджуючи про наявність порушеного права, вищезазначена громадська організація вказала, що спірний акт в оскаржуваній частині застосовується до позивача та його членів, і позивач є суб`єктом правовідносин, на які спірна постанова поширюється, на підтвердження чого надано заяву члена організації Галайди Т.В. щодо захисту його прав, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 року, у тому числі у судовому порядку, а також виписку з реєстру членів Громадської організації "Тарифна мобілізація" відносно членства цього заявника у ній.
У той же час, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказаний член Громадської організації "Тарифна мобілізація" є учасником відносин, в яких застосовуються наведені зміни, що оскаржуються, зокрема, оригіналів чи належним чином засвідчених копій квитанцій про оплату природного газу, в яких вказаний член значиться платником, суду не надано. Так як і не надано таких доказів самою громадською організацією.
У касаційній скарзі Міністерство економічного розвитку та торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові.
Міністерство економічного розвитку та торгівлі України звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження сплати позивачами природного газу, а отже, позивачі не є учасниками правовідносин до яких застосовуються положення постанови КМУ від 27 квітня 2016 року №315.
Крім того, відповідно до постанови КМУ від 19 жовтня 2018 року №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" визнано такою, що втратила чинність оскаржувана постанова КМУ від 27 квітня 2016 року №315. Таким чином, на момент ухвалення судами рішень, оскаржувана постанова уряду була нечинною, а отже, позивачі не могли бути суб`єктами цих правовідносин.
Також Міністерство економічного розвитку та торгівлі України зазначає, що судами попередніх інстанцій зроблено неправильні висновки, що при прийнятті постанови КМУ від 27 квітня 2016 року №315 була порушена процедура, визначена Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки у листі Державної регуляторної служби України від 21 липня 2016 року №4543/0/20-16 вказано, що проведеним аналізом редакції постанови встановлено, що основні положення цієї постанови застосовуються до фізичних осіб. Дія положень постанови Уряду поширюється на визначене коло суб`єктів господарювання (постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки). Відтак оскаржувана постанова не є регуляторним актом.
Мінекономрозвитку вказує на те, що постановою КМУ №315 не покладались спеціальні обов`язки на суб`єктів природного газу, а лише визначався механізм, продовжувався строк дії таких обов`язків на наступний рік. Тому суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку, що Кабінетом Міністрів України порушено вимоги частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".
Судами попередніх інстанцій не надано оцінку тій обставині, що проєкт оскаржуваної постанови було розроблено Мінекономрозвитку на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 17 березня 2016 року №94/0/1-16, з урахуванням Меморандуму про економічну та фінансову політику, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2015 року №129 та Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної Ради України від 14 квітня 2016 року № 1099, яким задекларовано, що Урядом буде підвищено ціни для населення до рівня, необхідного для досягнення паритету з імпортом.
У касаційній скарзі Кабінет Міністрів України вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові.
Кабінет Міністрів України вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку про те, що Уряд зобов`язаний був провести консультації із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства відносно нових умов виконання спеціальних обов`язків та у цілому щодо проєкту акту відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу". Оскільки вказаною нормою чітко передбачено, що консультації із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства проводяться виключно при покладенні спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу. Спеціальні обов`язки на суб`єктів покладені постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року №758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування природного газу (відносини у перехідний період)", а постановою №315 вносились лише зміни, які не призвели до жодних істотних змін за суттю та за змістом самих спеціальних обов`язків для суб`єктів ринку природного газу, на яких покладались вказані обов`язки з огляду на те, що коло суб`єктів покладення спеціальних обов`язків залишилося незмінним; зміст спеціальних обов`язків для суб`єктів ринку природного газу залишився незмінним; порядок та умови виконання спеціальних обов`язків залишився незмінним; права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки залишилися незмінними.
Також КМУ зазначив, що оскаржувана постанова не є регулятивним актом та відсутність у матеріалах справи доказів про оплату природного газу від позивачів.
Судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень не взято до уваги те, що Висновок судово-економічної експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 серпня 2018 року №2676 не є достовірним доказом в розумінні КАС України, адже на підставі цього висновку не можна встановити дійсні обставини справи.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року по справі №826/9665/16 в описовій частині шляхом внесення змін в абз.63 описової частини рішення від 04 березня 2019 року, як зазначено в постанові від 08 липня 2019 року (ухвала).
Змінити резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року по справі №826/9665/16 (том 12 а.с.118-145) шляхом її доповнення двома частинами:
визнати протиправними (незаконними) дії (бездіяльність) відповідача при виданні постанови КМУ №315 (том 1 а.с.59-61,130-132) і встановленні цін на природний газ.
стягнути на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі, що базується на кількості побутових споживачів газу, а саме: 1,00 грн * кількість побутових споживачів газу без лічильника.
Змінити абзац 1 і 2 резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року по справі №826/9665/16 (том 13 а.с.139-150), виклавши їх в такій редакції:
Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Змінити абзац 63 описової частини Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, зазначивши замість слів "нею встановлено вдвічі вищу ціну за газ, що третю особу, як споживача газу, ставить у скрутний стан при сплаті комунальних платежів", словами: "порушує права власності побутових споживачів, у тому числі ОСОБА_3 право власності".
Позиція інших учасників справи.
Від ОСОБА_3 до суду надійшли відзиви на касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", НКРЕКП, Мінекономрозвитку в яких вона просить відмовити у задоволенні касаційних скаргг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Кабінету Міністрів України, свою касаційну скаргу просила задовольнити повністю в повному обсязі.
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 та представник Громадської організації "Тарифна мобілізація заперечували проти задоволення касаційних скарг, вважали рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
В судовому засіданні представник відповідача та представники третіх осіб підтримали доводи касаційних скарг, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду цих касаційних скарг у наступному складі: суддя - доповідач Желєзний І.В., судді: Шарапа В.М., Чиркін С.М.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року № 62/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з внесенням змін до Спеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року №33, що унеможливлює участь судді - доповідача - Желєзного І.В. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
На підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" Кабінетом Міністрів України 01 жовтня 2015 року прийнято постанову № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)".
Пунктом 2 постанови КМУ від 01 жовтня 2015 року № 758 встановлено, що з метою забезпечення соціального захисту громадян на період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2016 року (включно) установлено пільгову граничну роздрібну ціну на природний газ, який використовується населенням для індивідуального опалення або комплексно (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води), в розмірі 3,60 грн за 1 куб. метр у разі використання до 1200 куб. метрів природного газу (включно) протягом зазначеного періоду.
Зазначено, що ця постанова набирає чинності з 01 жовтня 2015 року та діє до 01 квітня 2017 року.
Положення № 758 визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів на ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, а також для підтримання належного рівня безпеки постачання природного газу споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції, та з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
27 квітня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 315 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758", яка оприлюднена у виданні "Урядовий кур`єр" (2016, 04, 30 квітня 2016 року № 83) та у виданні "Офіційний вісник України" (2016, № 35 (13 травня 2016 року), ст. 1365).
Кабінетом Міністрів України затверджено наступні зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758 (далі - Зміни):
1. Пункт 2 постанови викласти в такій редакції:
"2. Установити, що в разі зміни факторів, які суттєво впливають на рівень регульованих роздрібних цін на природний газ, визначених Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженим пунктом 1 цієї постанови, зазначені роздрібні ціни можуть переглядатися щокварталу.".
2. У Положенні про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженому зазначеною постановою:
1) пункт 6 викласти в такій редакції:
"6. НАК "Нафтогаз України" з 01 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) придбаває природний газ відповідно до абзаців першого та третього пункту 5 цього Положення за ціною, визначеною на рівні 4849,00 грн за 1000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість), що у відповідному випадку збільшується на тариф на послуги з транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи.";
2) у пункті 12: