ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 808/867/16
адміністративне провадження № К/9901/10421/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у складі колегії судів: Дуляницької С.М., Нестеренко Л.О., Стрельнікової Н.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Баранник Н.П., Дурасової Ю.В., Щербака А.А. у справі №808/867/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про стягнення заборгованості,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, в якому просив:
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8146, 14 грн;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, який станом на 29.02.2016 складає 41475,20 грн;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України подати суду звіт про виконання постанови суду по цій справі у строк, визначений судом.
2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року позов було задоволено частково.
2.1. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5666, 83 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. Позивач обіймав посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України.
4.2. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справи України від 06.11.2015 №2370 о/с "По особовому складу", полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції).
5. Уважаючи протиправним дії відповідача щодо невиплати при звільненні компенсації за невикористану щорічну відпустку та середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивачу безпідставно не здійснено розрахунок за невикористані 16 днів відпустки. Водночас відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, суд дійшов висновку, що спеціальним законодавством спірні правовідносини врегульовані таким чином, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ не передбачена, а дія норм Кодексу законів про працю України на них не поширюється.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивача звільнено у зв`язку з переходом на роботу (службу) до Національної поліції, де останній мав змогу у відповідності до вимог закону використати частину відпустки за фактично відпрацьований ним час у 2015 році, а тому останній не набув право на грошову компенсацію за невикористану відпустку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
8. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.
8.1 Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
8.2. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки позивач звільнився з однієї юридичної особи та був прийнятий на службу до іншої, яка не є її правонаступником.
8.2. Крім того, вважає, що судом першої та апеляційної інстанції не було враховано, що служба в органах МВС є публічною службою та дає позивачу право на застосування до правовідносин, що виникли у зв`язку з затримкою розрахунку норм Кодексу законів про працю України.
8.3. Також, на думку скаржника, він має право на компенсацію не за 16, а за 23 дні невикористаної щорічної відпустки, а докази надані відповідачем щодо обліку наданої відпустки та її залишку вважає недопустимими.
9. Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
10. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" (який був чинним на дату звільнення позивача з посади) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
11. Згідно з пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української PCP №114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення №114), особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
12. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
13. Згідно з пунктом 2 Положення № 114, позивач належить до старшого начальницького складу.
14. Таким чином судом першої інстанції було вірно встановлено, що позивачу при звільненні з органів внутрішніх справ повинна була бути виплачена грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку.
15. Крім того, відповідачем не заперечувались обставини, що така компенсація позивачу виплачена не була.
16. Скаржник стверджував, що ним за 2015 рік не використано 23 дні відпустки; згідно з пояснень співробітників відповідача, а сума компенсації за невикористану відпустку складає 8146, 14 грн.
17. Відповідно до норм статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
18. Водночас згідно з положеннями статей 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
19. Натомість відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
20. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до листа Департаменту внутрішньої безпеки від 26.05.2016 №4189/42-02/0416 ОСОБА_1 у році звільнення за фактично відпрацьований час не використано 16 діб відпустки.