ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 806/747/18
адміністративне провадження № К/9901/5432/19
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/747/18
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирські області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (головуючий суддя: Лавренчук О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Сторчак В.Ю., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирські області, в якому просив:
скасувати наказ начальника Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області № 33-0 від 29 січня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого з особливо важливих справ ДПС України в Житомирській області з 20 березня 2017 року;
поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області (як органа-правонаступника Державної податкової служби у Житомирській області) та в податковій міліції;
стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2016 року до дня постановлення рішення суду (суму середньої заробітної плати встановити шляхом витребування відповідних розрахунків з Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області);
стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на його думку, наказ №33-0 від 29 січня 2018 року, яким його з 20 березня 2017 року звільнено з посади та податкової міліції, виданий з грубими порушеннями норм чинного законодавства про працю, а сама процедура звільнення не відповідає жодним нормам права та є незаконною.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при винесенні наказу №33-0 від 29 січня 2018 року діяв в порядку, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України. При цьому, суди встановили, що наказ №33-0, який датовано 29 січня 2018 року, винесено з пропуском визначеного пунктом 67 Положення №114 триденного строку, однак, на думку судів, це не є підставою для скасування наказу, який за своїм змістом є правомірним. Також, беручи до уваги встановлену в судовому порядку правомірність наказу №33-0 від 29 січня 2018 року, суди визнали відсутніми підстави для задоволення решти позовних вимог, які є похідними.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що відповідач звільнив його після спливу триденного терміну, визначеного законодавством для цього. Наголошує, що суди повинні були врахувати наявність у нього права перебувати на посаді до часу набрання цим вироком законної сили, а також того, що трудову книжку йому не було видано 20 березня 2017 року, не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім цього, суди проігнорували той факт, що 27 листопада 2018 року Верховний Суд скасував ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 березня 2017 року та направив кримінальну справу стосовно нього на новий апеляційний розгляд.
3.2. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. 15 листопада 2010 року на підставі наказу №488-0 ОСОБА_1 прийнято на службу в податкову міліцію ДПА у Житомирській області.
5. Вироком Корольовського районного суду від 27 січня 2015 року у справі №296/149/12-к ОСОБА_1 засуджено за частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України до 1року обмеження волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 4250 грн; за частиною другою статті 15, частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України до 3 років позбавлення волі. Відповідно до частини першої статті 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинання менш суворого виду покарання більш суворим ОСОБА_1 до відбуття призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах строком на 2 роки зі сплатою штрафу в розмірі 4250,00 грн.
6. Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області №100-0 від 29 березня 2016 року позивача звільнено у зв`язку з позбавленням права обіймати посаду, статтею 32 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункту 7 статті 36 Кодексу законів про працю України.
7. Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року у справі №296/149/12-к вирок Корольовського районного суду від 27 січня 2015 щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
8. Наказом від 16 січня 2018 року №22-0 на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року в справі № 806/2683/16 скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29 березня 2016 року №100-О та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ відділу розслідування кримінальних справ відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління Державної податкової служби у Житомирській області з 06 жовтня 2016 року.
9. Наказом від 29 січня 2018 року №33-0 "Про звільнення ОСОБА_1 " на виконання ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року позивача звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за підпунктом "й" пункту 64 (у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов?язаного з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов?язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, чи кримінального правопорушення) старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_1 /М-254873/, старшого слідчого з особливо важливих справ відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління Державної податкової служби у Житомирській області 20 березня 2017 року.
10. Позивач, вважаючи наказ №33-0 від 29 січня 2018 року таким, що виданий з грубими порушеннями норм чинного законодавства про працю, а процедуру звільнення такою, що не відповідає жодним нормам права та є незаконною, звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
15. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов?язком держави (стаття 3 Конституції України).
16. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.