ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 360/3324/19
адміністративне провадження № К/9901/29283/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув в письмовому провадженні в касаційній інстанції справу №360/3324/19
за позовом Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про стягнення виконавчого збору у розмірі 384122,72 грн., провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Компанієць І.Д., суддів: Геращенка І.В., Ястребової Л.В.),
у с т а н о в и в :
І. Суть спору:
1. У липні 2019 року КП "Лисичанськтепломережа" (далі - позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач ) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 05.07.2019 року ВП №42301837 про стягнення виконавчого збору 384122,72 грн.
2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
2.1. Підставою для завершення виконавчого провадження стало не фактичне стягнення присуджених сум, а заява стягувача, подана в порядку статті 37 Закону України Про виконавче провадження, оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII, правові підстави для винесення постанови від 05.07.2019 року ВП №42301837 про стягнення виконавчого збору 384122,72 грн відсутні.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України про виконавче провадження, а тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 05.07.2019 ВП №42301837 прийнята правомірно, що вказує на безпідставність позовних вимог.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що окрема процесуальна (виконавча) дія, здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII, в цьому випадку підлягали застосування положення саме цього закону.
5.2. Крім того, позивач зазначає, що порядок виконання постанови про стягнення виконавчого збору є стаття 27 Закону №1404, що діяла до 28 серпня 2018 року, а не стаття 27 Закону України "Про виконавче провадження", що діяла після 28 серпня 2018 року.
5.3. Також, позивач вважає помилковими висновки викладені в рішенні суду про те, що виконавчий збір стягується незалежно від того чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом, оскільки у разі стягнення виконавчого збору відповідно до частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
5.4. Позивач звертає увагу на те, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувану відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні (накладення арешту на кошти, опис майна у зведеному виконавчому провадженні) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/3244/13 від 14.01.2014р.
Отже, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений в оскаржуваній постанові від 05 липня 2019 року про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.
6. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. На виконання рішення Господарського суду Луганської області від 14.01.2014 у справі №913/3244/13 видано наказ № 913/3244/13 від 31.01.2014 про стягнення з КП "Лисичанськтепломережа" на користь ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" суми боргу за спожиту активну електроенергію у сумі 3810197,17 грн, суму боргу за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 31030,12 грн (а.с. 57).
8. 31.03.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Усі виконавчі провадження, які перебували на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області залишилися за місцем попередньої реєстрації, здійснити вивезення майна та виконавчих проваджень на сьогодні не виявляється можливим.
9. 06.01.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява від ТОВ ЛЕО про відновлення виконавчого провадження (а.с. 55-56)
10. 06.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (а.с. 59).
11. 06.01.2016 винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 51799998, яке веде відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (а.с. 61).
12. У рамках зведеного виконавчого провадження державним виконавцем здійснено виконавчі дії:
13. 19.06.2016 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 102).
14. 23.08.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку філії ПАТ Промінвестбанк (а.с. 105).
15. 26.07.2016 державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках в АТ Енергобанк (а.с. 109), в АТ Креді Агріколь банк в ПАТ Сбербанк, в АТ УкрСиббанк (арк.спр. 114), в АТ Ощадбанк (а.с. 116), в АТ Банк Фінанси та кредит (а.с. 118).
16. 30.05.2019 винесено постанови про арешт коштів боржника що містяться на рахунку в АТ Ощадбанк (а.с. 92), в АТ Райффайзен банк Аваль (арк.спр. 95), в АТ УкрСиббанк в АБ Укргазбанк, в АТ Укрексімбанк, в АТ Креді Агріколь (а.с. 99).
17. 04.07.2019 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява від ТОВ ЛЕО про повернення виконавчого документа відповідно до пункту першого частини першої статті 37 Закону №1404-VIII (а.с. 62).
18. 05.07.2019 державним виконавцем, згідно пункту першого частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 68).
19. 05.07.2019 державним виконавцем, керуючись статті 27 Закону України Про виконавче провадження, винесено постанову про стягнення виконавчого збору (а.с. 66).
20. 05.07.2019 державним виконавцем, на підставі статті 42 Закону №1404-VIII, винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с. 64).
21. Не погоджуючись із постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)
22. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
23. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Набув чинності 05 жовтня 2016 року) в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
25. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
26. У частині першій статті 5 Закону № 1404-VІІІ зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
27. Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
28. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
29. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.