ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 809/867/16
адміністративне провадження № К/9901/17670/18, К/9901/17672/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у складі суду Гундяка В.Д. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у складі суду: Макарика В.Я., Большакової О.О., Глушка І.В. у справі №809/867/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив:
- поновити на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області, застосувавши принцип правонаступництва відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 №9;
- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 06.02.2012 по день поновлення на роботі з розрахунку розміру середньої заробітної плати за один робочий день у розмірі 352, 91 грн.;
- постанову в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць допустити до негайного виконання та видати виконавчий лист;
- зобов`язати відповідача визнати недійсним запис у трудовій книжці щодо звільнення позивача, у зв`язку із скасуванням наказу Державної податкової адміністрації України від 06.02.2012 за № 6-о, з видачею дублікату трудової книжки без такого запису.
2. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року позов задоволено частково.
2.1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 07 лютого 2012 року.
2.2. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 88 580 (вісімдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 41 коп. за час вимушеного прогулу за один рік.
2.3. Постанову суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 7 381 (сім тисяч триста вісімдесят одну) грн 70 коп. звернуто до негайного виконання.
2.4. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
3. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року залишено без змін.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області управління внутрішньої безпеки ДПА України.
4.2. Наказом ДПА України від 06.02.2012 №6-о ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області управління внутрішньої безпеки ДПА України.
4.2. Підставою для звільнення позивача був обвинувальний висновок по кримінальній справі №320845 по обвинуваченню ОСОБА_1 за статтею 368 частиною 2 Кримінального кодексу України.
4.3. Відповідно до рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі №826/1993/13-а за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії наказ визнано протиправним та скасовано наказ ДПА України від 06.02.2012 №6-о, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади. Вищевказана постанова набрала законної сили 05.07.2016.
4.4. Дані обставини відповідно до частини 3 статті 72 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають доказуванню як такі, що визнаються сторонами, і в суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
5. Водночас, уважаючи протиправним дії відповідача щодо непоновлення його на посаді та невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та необхідністю вчинити дії щодо визнання недійсним запису у трудовій книжці щодо звільнення позивача, з видачею дублікату трудової книжки без такого запису, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у зв`язку з встановленим судовим рішенням фактом незаконного звільнення ОСОБА_1, позивач відповідно до норм чинного законодавства підлягає поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах року.
6.1. В іншій частині відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виплаті підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу не більш як за один рік, оскільки позовна заява розглядалась більше одного року з вини позивача та відсутності підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень в судовому порядку, вносити відомості до трудової книжки, з огляду на самостійне внесення зазначених відомостей до трудової книжки роботодавцем, у разі визнання протиправним та скасування наказу про звільнення особи, власником або уповноваженим ним органом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.
8. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права. А саме всі аргументи зводяться до пропуску позивачем строку звернення до суду з зазначеним позовом встановленого нормами статей 99,100 КАС України.
9. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить змінити рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у повному обсязі.
10. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
11 Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки на думку скаржника відповідно до норм статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), при поновленні його на роботі він має право на виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу без обмежень у часі.
12. Відповідач та позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористались.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
13. Статтею 43 Конституції України, передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
14. Відносини щодо звільнення з публічної служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
15. Спеціальним законодавством, що визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, порядок проходження служби в органах внутрішніх справ є Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991.
16. Крім того до спірних правовідносин підлягають також застосуванню норми Кодексу законів про працю України, якими передбачено загальні підстави припинення державної служби.
17. Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
18. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним та скасовано судовим рішенням, яке набрало законної сили, то згідно з частиною 1 статті 72 КАС України обставина щодо безпідставного звільнення позивача з публічної служби доказуванню не підлягає, а відтак позов в частині поновлення на службі підлягає задоволенню.
19. Водночас безпідставними та необґрунтованими є посилання відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду, оскільки зазначене питання вирішено ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 у даній справі.
20. Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.