1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 127/26785/14-а

адміністративне провадження № К/9901/6655/18

Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи адміністративну справу № 127/26785/14-а

за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної МСЕК №1, Вінницького обласного центру МСЕ, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльність протиправними та незаконними

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, постановлену під головуванням судді Саблука С.А.

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року, постановлену під головуванням судді Саблука С.А

на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, ухвалену під головуванням судді Саблука С.А.

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про відмову у відкритті апеляційного провадження в частині вимог про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року та закриття провадження у справі)

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про відмову у відкритті апеляційного провадження в частині скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року та скасування окремої ухвали)

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги забезпечити представництво її інтересів в суді адвокатом)

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Матохнюка Д.Б.)

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А.

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року та закриття провадження у справі)

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про задоволення апеляційної скарги Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги)



УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. В грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького міського суду із позовом до Вінницької обласної МСЕК № 1, Вінницького обласного центру МСЕ (залучено до участі в справі в якості співвідповідача ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2015 року), ОСОБА_4 (далі - відповідач 1, ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач 2, ОСОБА_3 ), в якому просила з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

2. визнати протиправними та незаконними щодо неї дії та бездіяльність кожного з відповідачів, а саме:

2.1. відмову 10 червня 2015 року у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність;

2.2. відмову 12 червня 2014 року у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ РІ і видачу її лише після попередження позивача про оскарження таких дій;

2.3. прострочку на дві доби у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність;

2.4. видачу позивачу довідки МСЕК про інвалідність зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року;

2.5. відмову 10 червня 2015 року у видачі позивачу індивідуальної програми реабілітації (ІПР);

2.6. відмову 12 червня 2014 року у видачі позивачу ІПР до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ РІ і видачу позивачу лише після її попередження про оскарження таких дій;

2.7. прострочку на дві доби у видачі позивачу ІПР;

2.8. видачу позивачу ІПР зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року;

2.9. включення до ІПР позивача сфальсифікованих даних про повторне складання ІПР, в той час як такий факт мав місце вперше 12 червня 2014 року;

2.10. включення до ІПР позивача не встановлених в ході МСЕК та недостовірних даних про наявність у позивача обмежень до самообслуговування помірно вираженого І ступеня;

2.11. не включення до ІПР позивача даних про наявність у неї обмежень до самообслуговування вираженого ІІ ступеня;

2.12. не включення до ІПР позивача засобів реабілітації інваліда: Окуляри, Тонометр, Протези зубів та щелеп, Ортопедичний матрац;

2.13. не розгляд до сьогодні та де-факто відмову у заяві позивача від 12 червня 2014 року про довключення потрібних їй засобів реабілітації до ІПР;

2.14. направлення позивача на медичне обстеження до Вінницького НДІ реабілітації інвалідів.

3. зобов`язати відповідачів внести зміни до ІПР позивача, а саме:

3.1. у пункті 10 слово "повторно" замінити на "вперше";

3.2. у пункті 11 слова "Захворювання внутрішніх органів" замінити на слова "Захворювання опорно-рухового апарату";

3.3. доповнити пункт 11 наступним текстом: (зазначити діагноз позивача, який на її думку є вірним);

3.4. доповнити пункт 12 усіма наявними у позивача діагностованими супутніми захворюваннями з кодами за МКХ-10;

3.5. включити до ІПР дані про наявність у позивача обмежень до самообслуговування ІІ ступеню; для цього включити позначку наявності у п. 13 "Обмеження життєдіяльності" в підпункті 13.1 "до самообслуговування" в графі "Ступінь обмежень" в підграфі "до виконання ІПР" у відповідній клітині підграфи ІІ цього пункту;

3.6. вилучити з ІПР дані про наявність у позивача обмежень до самообслуговування І ступеню; для цього вилучити позначку наявну у пункті 13 "Обмеження життєдіяльності" в підпункті 13.1 "до самообслуговування" в графі "Ступінь обмежень" в підграфі "до виконання ІПР" у відповідній клітині підграфи І та включити таку позначку у відповідній клітині підграфи ІІ цього ж пункту;

4. визнати порушення за кожним з відповідачів щодо позивача статтей 3, 8 в сукупності зі статті 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;

5. стягнути на користь позивача з усіх відповідачів солідарно вартість майнової шкоди в сумі 21106 грн та вартість моральної шкоди в сумі 10 387 грн.

6. зобов`язати відповідачів відповідно до статті 267 КАС України в 10-денний строк подати суду звіт про виконання судового рішення.

7. Позовні вимоги мотивувала протиправністю та незаконністю дій та бездіяльності кожного з відповідачів, а саме: в частині відмови 12 червня 2016 року в видачі їй довідки про інвалідність до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ PІ; в частині відмови видачі довідки про інвалідність лише після її попередження про оскарження таких дій, в частині прострочки на дві доби у видачі довідки про інвалідність; в частині видачі довідки МСЕК зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року; в частині відмови 12 червня 2016 року у видачі індивідуальної програми реабілітації інваліда до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ РІ, і видачу її лише після попередження про оскарження таких дій; в частині прострочки на дві доби у видачі індивідуальної програми реабілітації інваліда; в частині видачі індивідуальної програми реабілітації інваліда зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року; в частині не включення до індивідуальної програми реабілітації інваліда засобів реабілітації інваліда: окуляри, тонометр, протези зубів та щелеп, ортопедичний матрац; в частині не розгляду та відмови в заяві від 12 червня 2016 року про до включення потрібних позивачці засобів реабілітації до індивідуальної програми реабілітації інваліда.

7.1. Крім того посилалася на порушення кожним з відповідачів щодо неї статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року відмовлено в задоволення клопотання ОСОБА_1 про недопуск до участі у справі представника відповідача Покотило В.М.

9. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання явки відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_3 обов`язковою.

10. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької обласної МСЕК №1, Вінницького обласного центру МСЕ, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльність протиправними та незаконними - відмовлено.

11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строки видачі довідок МСЕК не врегульовані чинними нормативно-правовими актами, а видача особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акту огляду комісії на руки забороняється. Як вбачається із наданого до суду оригіналу акту огляду МСЕК ОСОБА_1, жодна із дат, на які посилається позивач, не виходить за межі передбачуваного законодавством часового інтервалу.

11.1. Крім того, суд зауважив, що позивач отримала індивідуальну програму реабілітації у визначеному законодавством порядку, а саме згідно пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0З грудня 2009 року № 1317, відповідно до якого комісія видає особі, яку визнано інвалідом індивідуальну програму реабілітації.

11.2. Також суд дійшов висновку, що оскільки згідно з наказом МОЗ України від 08 жовтня 2007 року № 623 "Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання", ІПР (її відповідні розділи) заповнюється в точній відповідності із записами в акті огляду МСЕК (форма №157/о), а позивач оглядалась МСЕК повторно, то в пункті 10. ІПР відповідно правомірно вказано "повторно". Cуд дійшов висновку, що оскільки відповідачі діяли на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, то похідні вимоги про стягнення недоотриманої пенсії та моральної шкоди відхилено судом як безпідставні.

12. Надалі дана справа скерована до Вінницького апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційних скарг позивача.

13. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження в частині вимог про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, якою відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про не допуск до участі у справі представника відповідача Покотило В.М.

14. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження в частині вимог про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року, якою відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про визнання явки відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 обов`язковою.

15. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги забезпечити представництво її інтересів в суді адвокатом - відмовлено.

16. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Матохнюка Дмитра Борисовича - відмовлено.

17. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі № 127/26785/14-а.

18. За результатами апеляційного провадження ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі № 127/26785/14-а скасовано, а провадження у даній справі - закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

19. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства та покладених функціональних обов`язків медико - соціально експертна комісія є колегіальним дорадчим органом, не наділеним владними управлінськими функціями, а тому не є суб`єктом владних повноважень.

19.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" громадянин має право в судовому порядку оскаржити рішення органів медико - соціальної експертизи про визнання або не визнання його інвалідом, то вказаний спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Порушуючи питання про визнання неправомірними дій посадових осіб відповідача, позивач має на меті вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного факту, який не пов`язаний із вимогою вирішити публічно - правовий спір. На думку суду апеляційної інстанції, між сторонами існує спір, який має приватноправовий характер, що виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

20. Також ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року апеляційну скаргу Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги задоволено, а окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року скасовано.

21. Скасовуючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що Вінницьким міським центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги не виконано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року про надання ОСОБА_1 правової допомоги. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до наказу Вінницького міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27 липня 2015 року № 24/04 ОСОБА_1 неодноразово надано правову допомогу у іншій справі № 127/3809/13-а.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

22. У травні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року.

23. У червні 2016 року від скаржниці надійшли доповнення до касаційної скарги.

24. В обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням доповнень до касаційної скарги, скаржниця зазначає таке.

25. Скаржниця вказала на те, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в ухвалі від 21 квітня 2016 року про закриття провадження у справі та постанові від 12 лютого 2016 року. На думку скаржниці висновки суду апеляційної інстанції про непідсудність даної справи адміністративному суду є помилковими, адже спір з приводу статутної діяльності органів МСЕК та їх посадових (службових) осіб за визначенням є публічно-правовим. Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи та Вінницька обласна МСЕК № 1 не є органами державної (публічної) влади, а належать до закладів охорони здоров`я, тобто за приписами пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, тобто є іншим суб`єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. За приписами Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, органи та посадові (службові) особи МСЕК України ухвалюють рішення, які створюють правові наслідки для пацієнта і є обов`язковим для усіх органів влади та інших осіб та мають повноваження з контролю за виконанням своїх рішень.

26. Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" рішення МСЕК спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадянській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

27. Зазначена позиція викладена в усталеній судовій практиці, зокрема, у постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року № 802/3892/14-а, у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 802/3892/14-а, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року у справі № 802/3892/14-а тощо. З огляду на зазначене скаржниця вважає, що провадження у даній справі не могло бути закрите у зв`язку з неможливістю його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

28. У доповненнях до касаційної скарги скаржниця вказала на те, що дана справа не підсудна цивільному суду, оскільки у даному випадку відсутній приватний інтерес. Тому на її думку такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, а закриття провадження у даній справі з огляду на неможливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства є порушенням, визначеного статтею 55 Конституції України, права на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Позиція щодо окресленої проблеми викладалася і Європейським судом з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Безімянная проти Росії", в рішення від 17 січня 1970 року у справі Delcout v.Delgium та у справі Bellet v.France.

29. Згідно з нормами міжнародного права, ця справа не може бути закрита провадженням взагалі. Така правова позиція в цілій низці рішень Європейського Суду з прав людини. А саме у рішенні по справі "Мірагаль Есколанто та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року, у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, у справі "Шаповалов проти України" від 31 липня 2012 року, у справі "Мельник проти України". З огляду на приписи статті 9 КАС України суд під час вирішення справи має застосовувати принцип законності, зокрема враховувати, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Такий припис є імперативний, обов`язковий до застосування. Крім того, за правилами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

30. На думку скаржниці у даному випадку суд мав повноваження на розгляд цієї справи навіть як цивільної. За приписами статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У судах загальної юрисдикції за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ. Даний позов подано Вінницького міського суду, і розглянутий цим судом як судом загальної юрисдикції. Усі судді Вінницького міського суду цивільної юрисдикції наділені повноваженнями з розгляду адміністративних та цивільних справ.

31. Скаржниця вказала на те, що суди попередніх інстанцій порушили її право на захист персональних даних, оскільки включили до тексту оскаржуваних судових рішень перелік її хвороб, хоча це прямо заборонено усіма існуючими в Україні дотичними законами та нею особисто. Обидва оскаржувані судові рішення, від 12 лютого 2016 року та від 21 квітня 2016 року, не захистили її право на приватне життя інваліда в частині права на медичне та соціальне забезпечення, порушили в такий спосіб статті 6.1, 8 Конвенції в сукупності з її статтею 14.

32. Щодо ухвали Вінницького апеляційного адміністратвиного суду від 31 березня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання позивачки про забезпечення судом надання їх правової допомоги скаржниця зазначила таке.

33. Висновки суду апеляційної інстанції, викладені у даному судовому рішенні, не базуються на законі, і суперечать йому. Закон взагалі не передбачає подання заяви про правову допомогу у справі. Людина звертається за правовою допомогою одного виду, і має право об`єднати в одній заяві кілька звернень про надання кількох видів допомоги, що вона і зробила. Адвокат за законом, призначається не у справі, а для надання певного виду запитуваної правової допомоги, наприклад, для представництва інтересів в судах (чи позасудових інституціях). ЇЇ заява від 17 липня 2015 року про надання публічної правової допомоги, наявна в справі, до сьогодні залишилась де-факто без задоволення, і цей факт проігноровано судом. Скаржниця звернула увагу, що суд апеляційної інстанції, відмовивши їй в забезпеченні надання публічної правової допомоги, порушив її право на справедливий суд, яке включає у себе реалізацію принципу рівності сторін перед законом та судом. На думку скаржниці суд у даному випадку зобов`язаний власним судовим рішенням покласти на уповноважений орган обов`язок забезпечити надання їй реальної правової допомоги у цій справі. Скаржницею до суду апеляційної інстанції надано два преюдиційних судових рішень щодо зазначеного питання, однак не зважаючи на це, суд апеляційної інстанції відмовив їй у наданні правової допомоги. З огляду на зазначене скаржниця вважає зазначені судові рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

34. Щодо ухвал Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року про відкриття провадження у справі та 21 квітня 2016 року про скасування окремої ухвали від 12 лютого 2016 року скаржниця вказує на таке.

35. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 14 квітня 2016 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, відстрочивши йому сплату судового збору. Однак, Вінницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не подавав апеляційну скаргу на окрему ухвалу. Вже тільки через це ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року є протиправною та підлягає скасуванню.

36. Крім того, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції протиправно прийняв рішення про необхідність відстрочення. Такі гарантії прав людини не надаються агентам держави, до яких відноситься і Вінницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, вони поширюються лише на осіб приватного права. Це означає, що апеляційний суд неправомірно застосував до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги неналежну йому конвенційну гарантію. Крім того, ухвала суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2016 року про скасування окремої ухвали суду першої інстанції винесена без відкриття провадження за апеляційною скаргою з відповідною вимогою. Зазначене є підставою для скасування цього судового рішення. При цьому скаржниця звернула увагу на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наявну в матеріалах справи її заяву від 17 липня 2015 року за повноаспектною правовою допомогою без зазначення якоїсь конкретної справи та відсутність у центру повноважень визначати обсяг потрібної клієнту публічної правову допомогу, центри визначають лише наявність права на таку допомогу, а визначення обсягу потрібної допомоги відноситься до виключного права клієнта. Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена судом з порушенням норм частини другої статті 224 КАС України, відповідно до яких не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

37. Скаржниця вказала на те, що вона в порядку частини третьої статті 31 КАС України включає свої заперечення стосовно двох ухвал Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року про відмову у відкритті проваджень до касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції. У доповненнях до касаційної скарги скаржниця вказує на те, що ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані жодним іншим законом не встановлено заборони на оскарження ухвал про прийняття справи до провадження, про відмову в забезпеченні судом надання безоплатної правової допомоги інваліду, про відмову в забезпеченні судом надання безоплатної допомоги інваліду, про відмову в усуненні дискримінації. Отже, на її думку, у неї наявне право на оскарження таких ухвал.

38. Скаржниця зауважує. що зазначена нею позиція сформована Конституційним Судом України у рішеннях від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010. У цих рішеннях викладено системний підхід до правозастосовної практики, уніфікації права. З огляду на ці рішення не можливо по іншому, ніж зазначає скаржниця, трактувати норму Конституції України щодо касаційного оскарження ухвал суду в адміністративних справах, заборона оскарження яких відсутня в законі. Це означає, що оскарженню підлягають, усі ухвали, які зачіпають права особи.

39. При цьому скаржниця просить Верховний Суд застосувати частину другу статті 129 Конституції України як норму прямої дії, прийняти, розглянути та задовольнити в повному обсязі цю касаційну скаргу про незаконність оскаржуваних ухвал суду апеляційної інстанції від 09 березня 2016 року про відмову у відкриття апеляційного провадження. Також скаржниця зауважила, що оскарження ухвал, можливість якого прямо не передбачено законом, підтверджуються існуючою судовою практикою (ухвала Вищого адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі № К/9991/24726/12). Право на оскарження таких ухвал гарантовано і частиною першою статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та знайшло своє відображення у судовій практиці Європейського суду з прав людини.

40. На думку скаржниці, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року про відмову у задоволенні заяви про відвід є такою, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційний суд проігнорував наявність конфлікту інтересів у судді Матохнюка Д .П. та розглядом, на той час, її скарги на порушення ним присяги судді, докази чого подані до справи. Більше того, суд навіть не згадав про цей факт і ніяк його не спростував. Скаржниця звернула увагу на те, що її заяви взагалі не розглянуті навіть на час подання касаційної скарги.

41. У доповненнях до касаційної скарги скаржниця просить залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інвалідів.

42. Скаржниця у доповненнях до касаційної скарги також просить винести окрему ухвалу про порушення Закону України "Про безоплатну правову допомогу" і направити її до Міністерства юстиції України для усунення порушень, вчинених Вінницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги" щодо неї та до Міністерства внутрішніх справ України для проведення перевірки на предмет наявності ознак злочину в діях посадових осіб Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та притягнення винних осіб до встановленої законом кримінальної відповідальності.

43. З огляду на викладене скаржниця у касаційній скарзі просила скасувати усі оскаржені нею судові рішення, а позов задовольнити в повному обсязі.

43.1. Визнати порушення щодо неї Вінницьким апеляційним адміністративним судом - два факти порушення частини першої статті 6 в сукупності зі статтею 14 та один факт порушення частини першої статті 8 в сукупності зі статтею 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

44. Ураховуючи доповнення до касаційної скарги скаржниця просить:

44.1. скасувати як помилкову ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року ;

44.2. залишити в силі окрему ухвалу Вінницького міського суду від 12 лютого 2016 року;

44.3. змінити окрему ухвалу Вінницького міського суду від 12 лютого 2016 року вилучивши в ній посилання на норми частини першої статті 211 ЦПК України та замінивши їх на застосовні норми частини першої статті 166 КАС України;

44.5. визнати порушення щодо неї Вінницьким міським судом та суддею суду Саблуком С.А. частини першої статті 8 в сукупності зі статтею 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у формі протиправного поширення таємної (конференційної) інформації про неї як інваліда медичні діагнози в тексті постанови суду від 12 лютого 2016 року № 127/26785/14-а;

44.7. ухвалити рішення суду, яким зобов`язати Вінницький міський суд та суддю цього суду Саблука С.А. вилучити з тексту постанови суду від 12 лютий 2016 року у справі № 127/26785/14-а усі її включені діагнози;

44.8. визнати порушення щодо неї Вінницьким апеляційним адміністративним судом та суддями цього суду Матохнюком Д.Б., Сапальовою Т.В., Боровицьким О.А. частини першої статті 8 в сукупності зі статею 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у формі протиправного поширення таємної (конфіденційної) інформації про її як інваліда медичні діагнози в тесті ухвали суду від 21 квітня 2016 року про закриття провадження у справі № 127/26785/14-а;

44.9. ухвалити рішення суду, яким зобов`язати Вінницький апеляційний адміністративний суд та суддів цього суду Матохнюка Д.Б., Сапальову Т.В. та Боровицького О.А. вилучити з тексту ухвали суду від 21 квітня 2016 року про закриття провадження у справі № 127/26785/14-а усі її включені діагнози.

45. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

46. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року №2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

47. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

48. 22 січня 2018 року вказана касаційна скарга передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

49. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2018 року визначено склад колегії: Берназюк Я.О., (головуючий суддя, суддя - доповідач), Гриців М.І., Коваленко Н.В.

50. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку з обранням судді Гриціва М.І. до Великої Палати Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., про що складено протокол від 11 вересня 2019 року.

51. Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року задоволено заяви суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Коваленко Н.В. про самовідвід та відведено суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Коваленко Н.В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної МСЕК №1, Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

52. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року № 1545/0/78-19 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 16 вересня 2019 року ухвали про відведення судді - доповідача Берназюк Я.О. та суддів Желєзного І.В., Коваленка Н.В. від розгляду касаційної скарги, визначено новий склад колегії суддів: Єресько Л.О. (головуючий суддя, суддя - доповідач), судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

53. Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою.

54. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 червня 2020 року у даній касаційній скарзі було закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи відповідно до частини першої статті 343 КАС України.


................
Перейти до повного тексту