ПОСТАНОВА
Іменем України
26 червня 2020 року
Київ
справа №812/364/16
адміністративне провадження №К/9901/12276/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Губської О.А., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року (судді Блохін А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі № 812/364/16 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області, головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Луганській області Тіткової Світлани Володимирівни, головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Луганській області Ржевської Ірини Олександрівни, провідного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Луганській області Суліменко Любові Володимирівни, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про оскарження дій посадових осіб та припису,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2016 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - ГТУЮ у Луганській області; відповідач-1), головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Луганській області Тіткової Світлани Володимирівни (далі - відповідач-2), головного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Луганській області Ржевської Ірини Олександрівни (далі - відповідач-3), провідного спеціаліста відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Луганській області Суліменко Любові Володимирівни (далі - відповідач-4), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі -УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо констатування порушення частини третьої статті 16 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно нескликання арбітражним керуючим зборів комітету кредиторів на вимогу члену комітету кредиторів - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, сума вимог якого складає більш ніж третина всіх вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, під час проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого.
- зобов`язати відповідачів 2, 3, 4 скасувати в довідці про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 04 лютого 2016 року № 3 та акті позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 15 лютого 2016 року № 3 положення щодо порушення частини третьої статті 16 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно нескликання арбітражним керуючим зборів комітету кредиторів на вимогу члену комітету кредиторів - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, сума вимог якого складає більше ніж третину всіх вимог кредиторів.
- скасувати припис від 15 лютого 2016 року № 3 про недопущення повторних порушень за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 20/33б про банкрутство Сєвєродонецького комунального підприємства житлового господарства (далі - СКПЖГ) за скаргою УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22 грудня 2015 року № 16658/09-19 посадові особи ГТУЮ у Луганській області дійшли висновку про порушення позивачем частини третьої статті 16 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно нескликання арбітражним керуючим зборів комітету кредиторів на вимогу члену комітету кредиторів - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області. На підставі акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 було внесено припис від 15 лютого 2016 року № 3 про недопущення повторних порушень. Позивач вважає протиправними дії відповідачів щодо надання зазначених висновків за результатами перевірки, оскільки ними було неправильно трактовано положення частини третьої статті 16 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема щодо обов`язку арбітражного керуючого скликати збори і комітет кредиторів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано прийнятий за результатами позапланової невиїзної перевірки припис ГТУЮ у Луганській області від 15 лютого 2016 року № 3 щодо недопущення арбітражним керуючим ОСОБА_1 . у подальшій діяльності аналогічних порушень, що передбачені частиною третьою статті 16 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стосовно нескликання арбітражним керуючим зборів комітету кредиторів на вимогу члену комітету кредиторів - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, сума вимог якого складає більш ніж третина всіх вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що скликання комітету кредиторів до обов`язків арбітражного керуючого не віднесено. Стаття 26 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на яку посилається УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області в листі від 16 листопада 2015 року № 15146/09-18/2, у редакції, що діяла на момент порушення справи про банкрутство боржника, носить назву "Ліквідаційна маса" та не регулює питання скликання комітету кредиторів. Крім того, в указаному листі УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області ініціює скликання засідання комітету кредиторів для вирішення питань щодо подальших строків процедури банкрутства боржника та продовження повноважень ліквідатора. На цей лист арбітражний керуючи ОСОБА_1 надав відповідь, у якій повідомив, що ліквідаційну процедуру СКПЖГ та повноваження ліквідатора ОСОБА_1 продовжено до 07 березня 2016 року. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, відповідаючи на звернення УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 16 листопада 2015 року № 15146/09-18/2, діяв у межах наданих повноважень, у порядку та спосіб, визначені законом.
Поряд із цим, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суд указав на їх необґрунтованість, оскільки вважає, що висновки, викладені в акті та довідці, не породжують для позивача певних юридичних наслідків та не змінюють його становище, а отже, не порушують права та законні інтереси. Такі юридичні наслідки має оскаржуваний припис, винесений на підставі вищезазначених довідки й акту. Відповідачі не позбавлені права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення дисциплінарного стягнення, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених порушень арбітражним керуючим, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб ГТУЮ у Луганській області щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Донецький апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції в указаній частині.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року надійшла касаційна скарга ГТУЮ у Луганській області, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати судові рішення у частині позовних вимог, які були задоволені, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано посилаються на те, що скликання комітету кредиторів не віднесено до обов`язків арбітражного керуючого. Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлено чіткі вимоги щодо проведення засідання комітету кредиторів боржника, але аналіз статті 16 цього Закону дає підстави вважати, що процедура скликання і проведення засідання комітету кредиторів є аналогічною процедурі проведення зборів кредиторів. Таким чином, за наявності клопотання кредитора або кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, арбітражний керуючий забезпечує скликання та проведення зборів кредиторів.
Скаржник стверджує, що факт невиконання арбітражним керуючим ОСОБА_1. обов`язків, покладених на нього законом, підтверджений ухвалами Господарського суду Луганської області у справі про банкрутство боржника. При цьому, судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що господарський суд за ухвалами, які набрали законної сили, витребував від арбітражного керуючого ОСОБА_1 докази дотримання статті 16 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо порядку організації та проведення засідання комітету кредиторів з розгляду поточного звіту ліквідатора за результатами проведених заходів з ліквідації банкрута
Також судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено належним чином ту обставину, що посилаючись у листі від 16 листопада 2015 року № 15146/09-18/2 на положення стаття 26 Закону № 2343-ХІІ, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області мало на увазі статтю 26 "Збори кредиторів та комітет кредиторів" цього Закону в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не "Ліквідаційна маса".
За наведених вище мотивів скаржник вважає, що неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та неправильне дослідження доказів призвело до неправильного вирішення даного спору.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У своїх поясненнях по справі УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області просило скасувати оскаржувані судові рішення у частині позовних вимог, які були задоволені, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову арбітражного керуючого ОСОБА_1 в повному обсязі. Управління зазначило, що підтримує позицію щодо бездіяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 та правомірності припису від 15 лютого 2016 року № 3 про недопущення повторних порушень за результатами позапланової невиїзної перевірки. Управління вважає, що докази та обставини по справі, викладені в запереченнях та апеляційній скарзі ГТУЮ у Луганській області не досліджені судами попередніх інстанцій.
Інші учасники справи заперечень (відзивів) на касаційну скаргу відповідача не надіслали.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII зазначену касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Шарапа В.М., Данилевич Н.А.
23 квітня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 23 квітня 2020 року № 648/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 16 квітня 2020 року № 5), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Губська О.А., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 25 червня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
У період з 02 до 04 лютого 2016 року посадовими особами ГТУЮ у Луганській області на підставі доручення Міністерства юстиції України від 13 січня 2016 року № 51/91-0-32-16/9.5 щодо розгляду скарги УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 22 грудня 2015 року № 16658/09-19 на дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 20/33б про банкрутство СКПЖГ, повідомлення від 26 січня 2016 року № 2 та посвідчення від 26 січня 2016 року № 3 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 та складено довідку про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого від 04 лютого 2016 року № 3.
Предметом перевірки визначено: додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час виконання ним повноважень ліквідатора у справі № 20/33б про банкрутство СКПЖГ, зокрема щодо проведення зборів комітету кредиторів за вимогою кредитора - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області.
За результатами позапланової невиїзної перевірки складено акт перевірки від 15 лютого 2016 року № 3 та вирішено винести припис від 15 лютого 2016 року № 3 про недопущення арбітражним керуючим ОСОБА_1. у подальшій діяльності повторних порушень, зокрема частини третьої статті 16 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно нескликання арбітражним керуючим зборів комітету кредиторів на вимогу члена комітету кредиторів - УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, сума вимог якого складає більше ніж третину всіх вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів.
Не погодившись із приписом відповідача, арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог касаційної скарги ГТУЮ у Луганській області, Верховний Суд відзначає, що в касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року лише в частині позовних вимог, які були задоволені. При цьому, судові рішення у частині, якою у задоволенні позовних вимог було відмовлено, скаржником не оскаржується.
З огляду на це Верховний Суд, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, переглядає оскаржувані судові рішення лише в частині вирішення позовних вимог про скасування припису ГТУЮ у Луганській області від 15 лютого 2016 року № 3 про недопущення повторних порушень арбітражним керуючим ОСОБА_1.
Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, Суд виходить з наступного.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст; Положення № 228), відповідно до пункту 1 якого Мін`юст є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності; забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань.