ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа № 804/710/16
адміністративне провадження № К/9901/10703/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року ( суддя - Сидоренко Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі №804/710/16 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2016 року позивачі звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУНП в Дніпропетровській області (далі також - ГУНП в Дніпропетровській області), ГУ МВС України в Дніпропетровській області (далі - ГУ МВС України в Дніпропетровській області) у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просили стягнути з ГУНП в Дніпропетровській області невиплачену компенсацію при звільненні в розмірі 4000 грн на користь кожної позивачки, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4000 грн на користь кожної позивачки, моральну шкоду на користь кожної - по 50000 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що оскільки звільнення відбулося у зв`язку із скороченням штату, то відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити їм вихідну допомогу по 4000 грн кожній до присвоєння статусу безробітного та отримання допомоги в центрі зайнятості. Крім того зазначають, що у зв`язку із вказаною затримкою роботодавець зобов`язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки, до моменту постановки на облік у центрі зайнятості, тобто з 06 листопада 2015 року по 06 грудня 2015 року, що становить по 4000 грн кожному позивачеві, та відшкодувати завдану моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що відповідачі при здійсненні з позивачами розрахунку при звільнені через скорочення штатів не допустили порушень законодавства та діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Суди зазначили, що відсутні підстави для стягнення на користь позивачів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні оскільки перерахування грошового забезпечення позивачам здійснено із дотриманням строків, передбачених Інструкцією про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31 грудня 2007 року № 499. Також суди не знайшли підстав для задоволення позову в частині стягнення невиплаченої компенсації при звільненні, вказавши, що правовідносини щодо проходження служби унормовані спеціальними актами законодавства, а норми трудового законодавства, зокрема, стаття 44 КЗпП до даних правовідносин не застосовується. Крім того, через відсутність протиправної поведінки відповідачів суди відмовили у задоволенні стягнення моральної шкоди.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам чинного законодавства, дійшли помилкового висновку, що питання виплати грошової допомоги при звільненні особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ врегульоване Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки на думку скаржників, вказані правовідносини врегульовані нормами Кодексу законів про працю України, зокрема, статтею 44, яка регулює питання виплати вихідної допомоги при звільненні у зв`язку із скороченням штату.
У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу, представники відповідачів просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін. Відповідачі зазначають, що грошова допомога позивачам була нарахована правильно у відповідності до норм спеціальних законів, які у даному випадку є пріоритетними, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили позивачам у задоволені їх вимог.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2
29 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Шарапа В.М., Данилевич Н.А.
23 квітня 2020 року за результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Соколов В.М. (суддя-доповідач), Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 перебувала на посаді слідчого-криміналіста відділу розслідувань злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого управління ГУ МВС.
ОСОБА_2 перебувала на посаді слідчого відділу розслідувань злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого управління ГУ МВС.
Наказом ГУ МВС від 06 листопада 2015 року № 485о/с позивачів з 06 листопада 2015 року звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Грошове забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 1458,20 грн та ОСОБА_2 у розмірі 1716,64 грн за період з 01 листопада 2015 року по 06 листопада 2015 року виплачено 24 листопада 2015 року.
На звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ГУ НП щодо невиплати їм вихідної допомоги при звільненні листами від 02 грудня 2015 року (вих.№9/Р-2 та вих.№9/С-3) повідомлено про відсутність підстав, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із відсутністю, на день звільнення вказаних осіб, вислуги 10 років і більше.
На день звільнення вислуга ОСОБА_1 складає 08 років 01 місяць 23 дні.
Вислуга ОСОБА_2 - складає 07 років 08 місяців 03 дні.
У зв`язку з тим, що при звільненні з органів МВС у запас через скорочення штатів з позивачами, всупереч чинному законодавству, не проведений повний розрахунок, останні звернувся до суду із даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Положеннями частини третьої статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, на час звільнення позивачів за скороченням штатів був чинним і діяв Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" (далі - Закон № 565-XII).
Відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 "Г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Статтею 19 Закону № 565-XII визначено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Закон України "Про міліцію", та Положення № 114 не містить приписів щодо виплати компенсації (грошової допомоги) при звільненні у зв`язку із скороченням штатів.
Виплата грошової допомоги при звільненні особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ передбачена Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, відповідно до статті 9 цього Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.