ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 199/8857/16-а
адміністративне провадження № К/9901/23971/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. (судді - Дадим Ю.М., Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2;
розмір пенсії визначити на підставі довідки про його заробітну плату, виданої Дніпропетровським спеціалізованим управлінням №202 "Металургмонтаж".
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що його пільговий стаж складає більше 12 років 6 місяців, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Вважає, що відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень вищевказаного Закону відповідач діяв протиправно та за відсутності належних для цього обґрунтувань.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.04.2017р. позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську щодо не призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську здійснити призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2 згідно довідки про заробітну плату, видану Дніпропетровським спеціалізованим управлінням №202 "Металургмонтаж", починаючи призначення з 05.06.2016р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. постанову першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що пенсія за віком, призначена на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є відмінною від пенсії за віком на пільгових умовах, яка призначається на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення". Він, як пенсіонер, має законне право на вільний вибір виду пенсії, а тому посилання апеляційного суду на те, що він вже скористався своїм правом на призначення пенсії за віком на загальних підставах є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, позивач наголошує на тому, що апеляційним судом порушено норми процесуального права щодо розгляду справи в письмовому провадженні, позбавлення його законного права на участь у розгляді справи, можливості внести клопотання про його участь у її розгляді в судовому засіданні та відповідно захищати свої права в суді.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, 1956 року народження, досягнувши пенсійного віку у сіні 2011 року, звернувся 11.04.2011р. до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по Списку №2.
Рішенням Комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій №23 від 11.07.2011р., яке оформлено протоколом №236 від 11.07.2011р., Лівобережне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську відмовило позивачу в призначенні пенсії за Списком №2, посилаючись на те, що при перевірці факту пільгової роботи було встановлено, що в документах відсутні відомості про переведення позивача з 16.04.1979р. газорізальником та з 20.11.1989р. виконавцем робіт (особова картка ФТ-2), в особових рахунках позивач зазначений як слюсар-монтажник 5р. (1982, 1985 роки), майстер (1986 - 1987 роки), виконавець робіт (1993 рік), у зв`язку з чим не можливо зарахувати позивачу пільговий стаж по Списку №2 періоди роботи з 16.04.1979р. по 31.03.1986р., з 01.04.1986р. по 22.02.1988р., з 27.07.1988р. по 19.11.1989р., з 20.11.1989р. по 30.11.1993р. (а.с. 20 - 21; 22 - 24; 25 - 27)
Позивач 11.02.2013р. повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Комісії для розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій №9 від 20.02.2013р., яке оформлено протоколом №38 від 20.02.2013р., Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську відмовило позивачу у призначенні пенсії за Списком №2, посилаючись на відсутність пільгового стажу. (а.с. 30 - 34)
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконував роботу зі шкідливими умовами праці за Списком №2, даний факт підтверджується належними пільговими довідками, на момент звернення за пенсією досяг 55-річного віку, а тому враховуючи те, що його пільговий стаж є достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії є протиправною.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про відмову в задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу вже була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому підстави для призначення пенсії за віком на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відсутні. При цьому суд виходив з того, що вказані пенсії відносяться до однієї категорії пенсії за віком, правом на отримання якої позивач вже скористався.