ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа №200/4798/17(2-а/200/620/17)
адміністративне провадження №К/9901/47083/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Дніпровського міського голови ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді Дадим Ю.М., суддів: Богданенка І.Ю., Уханенка С.А.)
у справі №200/4798/17(2-а/200/620/17)
за позовом ОСОБА_2
до Дніпровського міського голови ОСОБА_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дніпровського міського голови ОСОБА_1, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського міського голови щодо нерозгляду електронної петиції "Про звільнення з посади директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3 ";
- зобов`язати Дніпровського міського голову розглянути електронну петицію "Про звільнення з посади директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3".
2. Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 11 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
4. У поданій касаційній скарзі Дніпровський міський голова ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпровської міської ради №38/5 від 30 березня 2016 року затверджено Положення про електронні петиції (далі - Положення про електронні петиції).
6. 30 листопада 2016 року в єдиній системі місцевих петицій створено петицію "Про звільнення з посади директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3 ", автором якої є позивач.
7. Вказана електронна петиція набрала необхідну кількість голосів 30 грудня 2016 року.
8. 13 січня 2017 року розпорядженням Дніпровської міської ради №15-р "Про проведення перевірки" управлінню аудиту та контролю Дніпровської міської ради доручено провести перевірку фінансової та господарської діяльності Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради і підпорядкованих йому комунальних підприємств.
9. 20 січня 2017 року робочою групою для опрацювання петицій було опрацьовано петицію "Про звільнення з посади директора Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3 ".
10. 25 січня 2017 року була надана відповідь про розгляд електронної петиції, відповідно до Положення про електронні петиції.
11. Згідно з розпорядженням Дніпровської міської ради від 2 лютого 2017 року №2-2/2-рк директору департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради ОСОБА_3 оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових обов`язків.
12. Вважаючи неналежним розгляд свої петиції, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
13. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем розглянуто електронну петицію, автором якої є позивач, в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тому відповідачем не було допущено бездіяльності. Незгода позивача з прийнятим відповідачем рішенням за наслідками розгляду електронної петиції не є підставою вважати останнього таким, що не виконав покладені на нього законом обов`язки.
14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що при розгляді петиції, автором якої є позивач, було порушено порядок її розгляду, а саме петиція розглянута неуповноваженим суб`єктом.
15. Також суд апеляційної інстанції вказав, що робоча група, яка розглядала петицію, не є відповідним виконавчим органом Дніпропетровської міської ради.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Відповідач у своїй касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції. Вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим.
17. Відповідач зазначає, що відповідно до Положення про електронні петиції міський голова не особисто розглядає електронні петиції, а їх розгляд проводить відповідний виконавчий орган.
18. Вважає, що опрацювання петиції робочою групою є її належним розглядом.
19. Серед іншого, наголошує, що предметом спору у цій справі, виходячи з позовних вимог, є саме бездіяльність щодо нерозгляду петиції, а не оскарження дій щодо розгляду останньої з порушенням норм законодавства.
20. Крім того, електронна петиція не відповідає вимогам статті 23 Закону України "Про звернення громадян", оскільки містить заклики до посягання на права і свободи людини, а саме на право на працю ОСОБА_3
21. Також зазначає, що жодних прав позивача розглядом спірної петиції не порушено, тим більше, що петиція була розглянута та на неї була надана відповідь, тому вимоги позивача вважає необґрунтованими.
22. У відзиві на касаційну скаргу відповідача, позивач не погоджується з нею, вважає її необґрунтованою, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
24. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу неналежного розгляду, як вважає позивач, його електронної петиції.
25. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
26. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України "Про звернення громадян". Вказаний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
27. Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
28. Зважаючи на це, а також контекст спірних правовідносин, що склались між сторонами, Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
29. Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.