ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 826/3718/17
адміністративне провадження № К/9901/64686/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року (суддя Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України, про зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Апеляційного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України за участю - Державної казначейської служби України, в якому просила:
- зобов`язати Апеляційний суд міста Києва та Державну судову адміністрацію України нарахувати і виплатити їй вихідну допомогу у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 271150, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка працювала суддею з 23 грудня 1992 року повних 23 роки, у тому числі на посадді судді Апеляційного суду міста Києва - 20 років. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року її звільнено з посади судді Апеляційного суду міста Києва у відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України (подання суддею заяви про відставку).
Після припинення трудової угоди та виключення зі складу Апеляційного суду міста Києва позивач звернулася до відповідачів із заявами про виплату їй вихідної допомоги відповідно до законодавства. У задоволенні вказаних заяв ОСОБА_1 було відмовлено, у зв`язку з тим, що її заява про відставку подана до Вищої ради юстиції та постанова Верховної ради України про відставку прийняті після набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключена частина перша статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, у розмірі 10-ти місячних заробітних плат за останньою посадою.
Таку відмову ОСОБА_1 вважає протиправною, оскільки на момент виникнення у неї права на відставку у зв`язку з досягненням 20-річного стажу роботи на посаді судді 23 грудня 2012 року стаття 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-XII діяла і передбачала пов`язане з цим право на отримання вихідної допомоги без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку, та в подальшому стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI також передбачала пов`язане з цим право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року відмовлено в позові.
Суди попередніх інстанцій посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 818/175/16 зазначили, що на момент прийняття Верховною Радою України постанови "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року № 1513-VIII, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України, законодавством не було передбачено (Законом № 2453-VI) нарахування та виплати судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10-ти місячних заробітних плат, а тому у відповідачів не було достатніх та необхідних правових підстав для здійснення позивачці таких виплат.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржниця вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Касаційна скарга вмотивована тим, зокрема, що Закон № 1166-VII, яким виключено статтю 136 із Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI), не поширюється на позивачку, як такий, що не має зворотної сили, оскільки звужує зміст та обсяг існуючих прав та позбавляє вже набутого права на отримання вихідної допомоги. Посилаючись на статтю 22 Конституції України вважає, що не може бути позбавлена вже набутого нею права на вихідну допомогу, а тому Закон № 1166-VII не може бути застосований до скаржниці.
Позиція інших учасників справи.
Від Державної судової адміністрації України до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивачки та залишити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Білоус О. В, судді: Данилевич Н.А., Стрелець Т. Г.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 596/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
23 грудня 1992 року ОСОБА_1 зарахована народним суддею Броварського районного суду.
13 червня 1996 року позивачка призначена на посаду судді Київського міського суду.
З 07 липня 2001 року позивачка працювала на посаді судді Апеляційного суду м. Києва.
21 вересня 2006 року позивачка обрана суддею Апеляційного суду м. Києва безстроково.
08 вересня 2016 року Верховною Радою України прийнято постанову "Про звільнення суддів" №1513-VIII, якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
Наказом Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року № 283-ОС позивачка звільнена з 08 вересня 2016 року у зв`язку із поданням заяви про відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1513-VIII "Про звільнення суддів".
03 лютого 2017 року позивачка звернулася до Апеляційного суду м. Києва та Державної судової адміністрації України із заявами, в яких просила виплатити їй вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням з посади судді Апеляційного суду м. Києва у відставку.
Листом Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року № 12/0403/16 та листом Державної судової адміністрації України від 16 лютого 2017 року № Б167-17-146/17 позивачку повідомлено про відмову в задоволенні її вимог у зв`язку з тим, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, чинній на момент її звільнення, не передбачено нарахування та виплату вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку.
Вважаючи протиправними рішення відповідачів щодо відмови у виплаті вказаної допомоги, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом у цій справі.
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Позиція Верховного Суду.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ "Про статус суддів" було визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. При цьому частиною третьою цієї ж статті встановлювалось, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Проте, вказаний Закон втратив чинність на підставі Закону 2453-VІ, який зберіг за суддею, який пішов у відставку право на отримання вихідної допомоги, однак передбачав інші розміри такої допомоги.
Так, згідно з частиною першою статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Отже, законодавством дійсно було передбачено право судді на виплату вихідної допомоги в розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку (в редакції Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ), а в подальшому в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою (в редакції Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), однак необхідною передумовою для набуття даного права є вихід судді у відставку.