ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
Київ
справа №802/2084/17-а
адміністративне провадження №К/9901/46226/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (суддя Жданкіна Н. В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (судді: Ватаманюк Р.В., Сторчак В. Ю., Мельник-Томенко Ж. М.)у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, третя особа - Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Мурованокуриловецький районний суд про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що з 26 березня 1993 року по 10 жовтня 2016 року працював суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області. Його стаж роботи на посаді судді складає 25 років 8 місяців 11 днів.
Наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2016 року № 36-к, на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів", позивача виведено зі штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Проте, вихідна допомога судді, який вийшов у відставку позивачу виплачена не була. З метою реалізації свого права на отримання вихідної допомоги судді, ОСОБА_1 звернувся із відповідною заяваю до ТУ ДСА України в Вінницькій області. Листом відповідача №04-36/2585 від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті вихідної допомоги, посилаючись на відсутність підстав для її виплати. Позивач не погоджується з такими діями ТУ ДСА у Вінницькій області, в зв`язку з чим звернувся з цим позовом
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 73 950,00 грн.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що на момент прийняття наказу про звільнення позивача з посади судді від 04 жовтня 2016 року діяла норма частини першої статті 143 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою судді, який вийшов у відставку. Суди дійшли висновку, що станом на 30 вересня 2016 року позивач перебував на посаді судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, а тому на нього поширюється дія норми частини першої статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТУ ДСА України в Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог скарги відповідач зазначив, що реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення судді з посади, тобто 22 вересня 2016 року, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати ті положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття такої постанови.
Позиція інших учасників справи.
Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Желтобрюх І.Л., судді: Білоус О. В., Стрелець Т. Г.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 707/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
06 березня 1993 року ОСОБА_1 обрано суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.
22 вересня 2016 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 1600-VIII "Про звільнення суддів", відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено з посади судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
04 жовтня 2016 року наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області № 36-к, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII "Про звільнення суддів", ОСОБА_1 відраховано із штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з 10 жовтня 2016 року, у зв`язку із виходом у відставку.
Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 25 років 8 місяців 11 днів.
27 жовтня 2017 року позивач звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області із заявою в якій просив видати наказ про виплату йому вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.
31 жовтня 2017 року листом №6/1681/2017 Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області повідомив позивача про те, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо забезпечення діяльності місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації, та запропонував щодо окресленого вище питання про виплату вихідної допомоги звернутись безпосередньо до ТУ ДСА України в Вінницькій області.
З метою реалізації, встановленого частиною першою статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року, права на отримання вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою в зв`язку із виходом у відставку позивач звернувся до ТУ ДСА у Вінницькій області із заявою, в якій просив про виплатити йому вихідну допомогу.
30 жовтня 2017 року листом №04-36/2585, ТУ ДСА України в Вінницькій області повідомило позивача про те, що виплату вихідної допомоги у зв`язку з виходом судді у відставку не передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення ОСОБА_1 . Крім того ТУ ДСА України в Вінницькій області зазначило, що територіальне управління при розгляді звернення позивача не може застосовувати положення Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", адже вказаний Закон набув чинності після його звільнення. За таких обставин територіальне управління не вправі здійснити ОСОБА_1 виплату вихідної допомоги.
Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України (у редакції, яка діяла від 02 березня 2014 року), суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку.
Згідно пунктів 1-5 статті 120 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на момент прийняття Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII "Про звільнення суддів"; далі - Закон №2453-VІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.