ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 820/738/17
адміністративне провадження № К/9901/41325/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВК" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді: Старостін В.В., Бегунц А.О.) у справі №820/738/17,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВК" (далі - ТОВ "АВК", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2016 №0000151408, №0000161408, №0000171408.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017, позов задоволено.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, натомість заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 у справі №820/738/17.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/738/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 23.06.2020.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом, посилаючись на податкову інформацію, у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та основні засоби для здійснення господарської операції. Відповідач зазначив, що ТОВ Фірма "Санто Груп" контрагент позивача, не має належних трудових ресурсів та не знаходиться за юридичною адресою; факт перевезення товару непідтверджений. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "АВК" (код ЄДРПОУ 32566103) питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Санто Груп" (податковий номер 39619659), за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 24.10.2016 №659/20-40-14-08/32566103.
Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення позивачем:
пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України - завищення суми податкових зобов`язань по операціям, оформленим як реалізація товарів (послуг) на загальну суму 32850,00грн. за грудень 2015 року по взаємовідносинам з ПРАТ "ТРЕСТЖИТЛОБУД-1" та ТОВ "АВП-Електро";
пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - ТОВ "АВК" завищено суму податкового кредиту в сумі 1ʼ387ʼ488грн. по взаємовідносинам ТОВ "Санто Груп" за грудень 2015 року; пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 - завищено суму доходів, що враховується при визначені об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 164252грн.; пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 - завищено суму витрат, що враховується при визначені об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 6ʼ937ʼ442грн.;
пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - заниження суми податку на додану вартість до сплати на суму 1ʼ354ʼ638грн. за грудень 2015 року та пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", схвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, статті 135 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на прибуток нарахованого за результатами декларації з податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1219174грн.
Підставою для вказаних висновків послугувало те, що ТОВ Фірма "Санто Груп" не має належних трудових ресурсів та не знаходиться за юридичною адресою; під час перевірки позивачем не надано рахунки фактури, які виписувались на виконання умов вказаного договору; у видатковій накладній №ПН-872 від 30.12.2015 зазначено рахунок фактуру від 11.01.2016; перевезення вантажу не підтверджено.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.12.2016:
№0000151408, яким позивачу донараховано податок на прибуток на суму 1ʼ219ʼ174,00грн.;
№0000161408, яким підприємству донараховано податок на додану вартість на суму 1ʼ693ʼ297,50грн., з яких за основним платежем 1354ʼ638,00грн. та 338659,50грн. за штрафними санкціями;
№0000171408, за платежем адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДФС) в розмірі 510,00грн.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.