ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 813/3199/14
адміністративне провадження № К/9901/19474/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадженя у якій відкрито за касаційною скаргою Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2014 (суддя - Кравців О.Р.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 (головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Кушнерик М.П., Старунський Д.М.) у справі № 813/3199/14
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" (далі - ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ) від 14.01.2014 № 0000222211 та від 25.02.2014 № 0001202211.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Дрогобицька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2014, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що в силу приписів статті 8 Закону України "Про страхування" страхуванню підлягають майнові інтереси, якщо існує ймовірність або випадковість невиконання або неналежного виконання контрагентами договірних зобов`язань, що може заподіяти збитки господарській діяльності платника. Однак, жодних страхових чи фінансових ризиків чи випадків на підприємстві не виникало, а отже була відсутня й економічно обґрунтована необхідність укладання договорів страхування.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Дрогобицькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Санаторно-готельний комплекс "Дніпро-Бескид" з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПАТ "СК "СКАЙД" за період з 01.07.2010 по 31.10.2012 та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.11.2013 № 247/22-11/22347313, в якому відображено висновок про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 946684,00 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 № 0000222211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1268585,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 946684,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 321901,00 грн.);
податкове повідомлення рішення від 25.02.2014№ 0001202211, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 67912,00 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Згідно з підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України при визначенні об`єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов`язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов`язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об`єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов`язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров`я або інших ризиків, пов`язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов`язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Аналогічні приписи були передбачені у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Види добровільного страхування встановлені статтею 6 Закону України "Про страхування", до яких належить страхування відповідальності перед третіми особами та страхування фінансових ризиків.