ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2020 року
Київ
справа №808/8056/13-а
адміністративне провадження №К/9901/23403/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяву Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 у справі №808/8056/13-а за позовом Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (далі - КП "Бердянськводоканал", позивач) звернулось до суду з позовом до Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2013 №0000861504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 303951,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75988,00грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі №808/8056/13-а залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції ОДПІ звернулась з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 до Верховного Суду України. У заяві про перегляд відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2013, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 податковий орган вказує на неоднакове застосування до правовідносин норм пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, Зокрема, зазначає, що до складу податкового кредиту позивач відносить суму податку на подану вартість по придбанню води, по яким допущено понаднормові витрати води, які пропущено понад встановлені технологічні нормативи використання питної води та по якій не передбачено отримання доходу. Відповідач вважає, що вартість понаднормативних втрат придбаної питної води, відповідно до вимог чинного законодавства не відноситься до фактичної собівартості наданих послуг водопостачання та водовідведення.
На підтвердження мотивів перегляду вказаної ухвали суду касаційної інстанції у поданій заяві ОДПІ посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 у справі №826/8093/14, від 01.09.2015 у справі №817/2197/13-а. Зокрема, відповідач вважає, що у вказаних справах касаційний суд по іншому, ніж в оскаржуваному рішенні застосував положення статті 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні платником господарської діяльності можливі збиткові операції. Разом з тим, необхідно враховувати, що віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником економічних причин чи ділової мети укладення угод за ціною, нижчою за виробничу собівартість. Крім того, при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження) над комерційною метою.
Ухвалою Верховного Суду України від 02.09.2016 заяву ОДПІ залишено без руху та встановлено, що заявнику необхідно подати, у тому числі, копії різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Верховний Суд України ухвалою від 24.10.2016 відкрив провадження у справі №808/8056/13-а за заявою податкового органу про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 та вказав, що ОДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Податкового кодексу України, що на думку заявника підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 10.07.2007, 25.03.2010, 10.02.2016 та 26.11.2014, 01.09.2015.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховний Суд України передав матеріали справи №808/8056/13-а до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2020 розгляд заяви Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 у справі №808/8056/13-а призначено у порядку письмового провадження на 16.06.2020.
Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Як вбачається, у справі, що розглядається, судами встановлено, що за наслідками проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, позивач відносить до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2012 року суму ПДВ у розмірі 289441,00грн. та за січень 2013 року суму ПДВ у розмірі 14510,0 0грн., по придбаній питній воді від КП "Облводоканал" Запорізької обласної ради, яка не була використана підприємством, що перевіряється, з метою отримання доходу (не спричинили реальні зміни (збільшення) майнового стану платника податків), у зв`язку з чим неможливо придбану воду в грудні 2012 року на суму 1ʼ736ʼ643,00грн., в тому числі ПДВ у розмірі 289441,0 0грн. та в січні 2013 року на суму 87061,00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 14510,00 грн. визнати такою, що використана в оподатковуваних операціях з ПДВ у межах господарської діяльності підприємства, чим порушено пункти 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.
На думку відповідача понаднормативні втрати води не були використані для отримання доходу, тому не пов`язані з господарською діяльністю з надання послуг з водопостачання та водовідведення. В зв`язку з чим немає підстав відносити до складу податкового кредиту ПДВ з частки придбаної питної у КП "Облводоканал" Запорізької обласної ради води, що припадає на понаднормативні втрати.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 №0000861504, яким платнику визначено зменшення суми бюджетного відшкодування - 303951,00грн. та застосовано фінансові санкції - 75988,00грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.04.2016 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.
Судами з`ясовано, що Підприємство позивача забезпечує безперебійне постачання населенню, підприємствам та організаціям міста та області питної води відповідно до діючих державних стандартів, тобто ця діяльність є регулярною та постійною і передбачена його Статутом.
Для здійснення послуг з водопостачання позивач використовує воду, отриману від КП "Облводоканал" Запорізької обласної ради, у відповідності до Договору №4/13 від 26.12.2012.
Як зауважено судами, первинні документи, які б свідчили про фактичне невикористання визначеного податковим органом обсягу отриманої позивачем за договором води у власній господарській діяльності позивача, відповідачем в акті перевірки не визначені. Отриманні за договором обсяги води використовувалися платником податку для забезпечення водопостачання споживачів. Споживачами послуг Позивача є населення житлового фонду, житлово-будівельні кооперативи, об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, підприємства, установи і організації різних форм власності.
При цьому, в акті перевірки відповідач зазначає, що характерною ознакою підприємства є отримання доходу за результатами ведення господарської діяльності, тому у податковому обліку до витрат, пов`язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані на отримання такого доходу.
Разом з тим, податковим органом залишено поза увагою те, що надана позивачу в грудні 2012 року державна дотація, сформована на покриття фактичних збитків від надання послуг з водопостачання та водовідведення населенню, яка в тому числі включає вартість понаднормативної води, що не компенсована ні тарифом, ні нормами споживання. Понаднормативні втрати призвели до зміни майнового стану платника податку у вигляді їх компенсації за рахунок державної дотації з бюджету.
В оскаржуваній ухвалі касаційний суд констатував, що отримані позивачем дотації, призначені для покриття збитків підприємства у зв`язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов`язані з компенсацією населенню вартості проданих послуг. Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем у процесі виконання статутних завдань, якими його наділила держава, а тому бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг).
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при наданні послуг з водопостачання та водовідведення.
Разом з тим, як слідує з ухвали Вищого адміністративного суду від 10.07.2007 у справі 23/388-АП, наданої заявником до порівняння, за результатами перевірки КП "Водоканал" та ремонтно-будівельного управління Комунального підприємства "Водоканал" позивачу донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції за порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Перевіркою було встановлено, що податкові накладні заповнені з порушенням вимог абзацу "е" та "ж" підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість",
Перевіркою також було встановлено, що позивачем в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" завищено дозволений податковий кредит. Відповідач стверджував, що до складу валових витрат позивача було включено вартість придбаних товарів (робіт, послуг), що використані на підйом з р.Дніпро, очистку та подачу в водопровідну мережу питної води, яка втрачена понад затверджений в тарифі на послуги водопостачання норматив втрат та не облічених витрат води при її транспортуванні та реалізації споживачам. підприємство не мало права відносити до валових витрат понаднормативні втрати.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково.
Ухвалою касаційного суду касаційні скарги позивача та відповідача залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати на підйом з р.Дніпро, очистку та подачу в водопровідну мережу питної води, яка втрачена понад встановлені нормативи, носять виробничий характер та відповідно відносяться до валових витрат підприємства, а суми ПДВ, сплачені позивачем постачальникам (підрядникам), включаються до податкового кредиту.
При цьому, з метою фінансування "Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м.Запоріжжя" між КП "Водоканал" та Європейським Банком Реконструкції та Розвитку (Англія) укладено Кредитну угоду від 21.05.1999 на надання позики. Між Україною та ЄБРР відносно "Програми інвестицій та розвитку системи водопостачання і очищення води м.Запоріжжя" було укладено Гарантійну Угоду.
Таким чином, платник податків, отримавши державні кошти на модернізацію основних фондів, фактично не поніс жодних витрат, що з врахуванням наведених положень законодавства позбавляє його права на нарахування амортизаційних відрахувань.
Судова колегія вважала правильними висновки судів попередніх інстанцій, що кошти, які виділялися КП "Водоканал" з державного бюджету, відносяться до категорії капітальних трансфертів, оскільки вони є невідплатними, безповоротними платежами, що носять одноразовий, нерегулярний характер, не ведуть до виникнення або погашення фінансових зобов`язань, передбачені для придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов`язаних з пошкодженням основного капіталу або збільшення капіталу одержувачів, мають цільове призначення.
Таким чином, платник податків, отримавши державні кошти на модернізацію основних фондів, фактично не поніс жодних витрат, що з врахуванням наведених положень законодавства позбавляє його права на нарахування амортизаційних відрахувань.
У справі №А-15/223 ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2010, наданою заявником до порівняння, залишено без задоволення заяву ВАТ "Івано-Франківськгаз" про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 19.03.2009 у справі №А-15/223 (22а-1621/2007) за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Як слідує з постанови Вищого адміністративного суду України від 19.03.2009, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 23.09.2009 за наслідками перегляду за винятковими обставинами, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.
Судами встановлено, що фактичною підставою для визначення ВАТ "Івано-Франківськгаз" податкових зобов`язань та для накладення штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, у тому числі, про завищення позивачем валових витрат за рахунок витрат на придбання природного газу, обсяги якого склали понаднормативні втрати (відтоки ).