ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/1958/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Томчук М. О.,
Харківської міської ради - не з`явився,
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - не з`явився,
Фізичної особи-підприємця Одарюк Тетяни Миколаївни - Гринька К. В.,
Фізичної особи-підприємця Одарюка Максима Павловича - Гринька К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020
(у складі колегії суддів: Білецька А. М. (головуючий), Гребенюк Н. В.,
Медуниця О. Є.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2019
(суддя Чистякова І. О.)
у справі № 922/1958/19
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області
до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Одарюк Тетяни Миколаївни, Фізичної особи-підприємця Одарюка Максима Павловича
про визнання незаконним і скасування частини рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та повернення майна,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Рада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), Фізичної особи-підприємця Одарюк Тетяни Миколаївни (далі - ФОП Одарюк Т. М.) та Фізичної особи-підприємця Одарюка Максима Павловича (далі - ФОП Одарюк М. П.) про:
визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 в частині п. 24, 51, 59 додатку до цього рішення (далі - оспорюване рішення);
визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.07.2017 № 5487-В-С, № 5488-В-С, та договору купівлі-продажу рухомого майна від 02.11.2017 № 5509-В-С, укладених між Управлінням та ФОП Одарюк Т. М.;
зобов`язання ФОП Одарюк Т. М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху № 1, 5, 10, 11, загальною площею 62,8 м2, які знаходяться в нежитловій будівлі літ. "БП-1", та рухоме майно - літній майданчик, загальною площею 120,5 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;
витребувати від ФОП Одарюка М. П. на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 7-:-9, загальною площею 8,4 м2, розташовані в нежитловій будівлі літ. "БП-1" за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що приймаючи рішення від 26.10.2016 № 412/16 про відчуження ФОП Одарюк Т. М. нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, про що зазначено у п. 24, 51, 59 додатку до цього рішення, Рада порушила вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Ради від 23.12.2011 № 565/11 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2012-2016 рр.", рішення Ради від 21.06.2017 № 691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова на 2017-2022 рр.", оскільки незаконно обрала спосіб приватизації ФОП Одарюк Т. М. цих нежитлових приміщень та літнього майданчика шляхом викупу, а не продажу на аукціоні або конкурсі, чим порушила інтереси держави та територіальної громади міста Харкова.
Договори купівлі-продажу від 07.07.2017 № 5487-В-С, № 5488-В-С, від 02.11.2017 №5509-В-С не відповідають вимогам закону, суперечать інтересам держави і суспільства, а тому підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а нежитлові приміщення, загальною площею 62,8 м2, та літній майданчик, загальною площею 120,5 м2, підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.
Нежитлові приміщення, загальною площею 8,4 м2, підлягають витребуванню від ФОП Одарюка М. П. на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради відповідно до ст. 388 ЦК України, оскільки ФОП Одарюк Т. М. передала ці нежитлові приміщення ФОП Одарюку М. П. за договором дарування від 24.05.2018 №973 без згоди Ради на таке відчуження.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення від 26.10.2016 № 412/16 про відчуження ФОП Одарюк Т. М. нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика шляхом викупу, про що зазначено у п. 24, 51, 59 додатку до цього рішення, прийнято Радою в межах своєї компетенції та з дотримання вимог чинного на момент прийняття цього рішення законодавства про приватизацію. Рада як орган приватизації мала право самостійно обирати спосіб приватизації нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика. Договори купівлі-продажу від 07.07.2017 №5487-В-С, № 5488-В-С, від 02.11.2017 № 5509-В-С не суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам держави і суспільства, а ФОП Одарюк Т. М. є добросовісним набувачем права власності на спірні нежитлові приміщення, площею 62,8 м2, та літній майданчик з огляду на дотримання нею порядку та умов приватизації, визначених Радою.
При вирішенні спору суди попередніх інстанцій також врахували практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у т. ч. щодо застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2019, у березні 2020 року Заступник прокурора Харківської області подав до Касаційного господарського суду касаційну скаргу (із урахуванням уточненої редакції цієї касаційної скарги), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадку, передбаченого п.3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просив скасувати постановлені у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, прокурор зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про приватизацію державного майна" (ч. 2 ст. 16-2), Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (ст. 10, ч. 1, 3 ст. 11, абз. 1 ч. 1 ст. 18-2), положень наказу Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439 "Про затвердження Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону" (п. 8.1), та рішень Ради від 23.12.2011 № 565/11, від 21.06.2017 № 691/17, якими затверджені програми приватизації на певні роки, у подібних правовідносинах;
при вирішенні спору суди допустили порушення норм процесуального права, оскільки не надали правової оцінки доводам прокурора щодо порушення Радою під час відчуження нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика вимог законодавства у сфері приватизації;
суди не надали оцінки доводам прокурора щодо відсутності доказів здійснення ФОП Одарюк Т. М. невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, у розмірі не менш як 25 % від ринкової вартості майна.
Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/1958/19 з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.06.2020.
15.06.2020 до Верховного Суду надійшли:
від Управління - клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, у задоволенні якого Верховним Судом відмовлено у зв`язку з їх оформленням з порушенням вимог ст. 197 ГПК України, про що постановлено окрему ухвалу від 15.06.2020, а також відзив на касаційну скаргу, у якому Управління заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін;
від Ради та Управління - заяви про зупинення провадження у справі № 922/1958/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
16.06.2020 Рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечила доводи касаційної скарги, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
17.06.2020 ФОП Одарюк Т. М. та ФОП Одарюк М. П. подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких заперечили доводи касаційної скарги, просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У судове засідання 17.06.2020 Рада та Управління своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином відповідно до вимог ст. 120, 294 ГПК України.
Ураховуючи наведене, положення ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 301 ГПК України, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, подання Управлінням та Радою відзивів на касаційну скаргу, які розглянуті колегією суддів, а також з метою дотримання строків розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності представників Управління та Ради.
При цьому, розглянувши у судовому засіданні 17.06.2020 заяви Управління та Ради про зупинення провадження у справі № 922/2593/19 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18, яка була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Суд касаційної інстанції розглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою прокурора (із урахуванням уточненої редакції цієї скарги) було відкрите Судом з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України і серед доводів касаційної скарги прокурором не зазначено порушення судами попередніх інстанцій положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Разом з тим висновок щодо застосування судами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" був сформований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Окрім того, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень справа №912/2385/18 розглянута Великою Палатою Верховного Суду 26.05.2020, про що Управлінню та Раді відомо (вбачається із заяв про зупинення провадження).
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу (із урахуванням уточненої редакції цієї касаційної скарги) після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представника ФОП Одарюк Т. М. та ФОП Одарюка М. П., дослідивши наведені в касаційній скарзі (із урахуванням уточненої редакції цієї касаційної скарги) доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У справі № 922/1958/19, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.08.2012 між Управлінням (орендодавець) та ФОП Одарюк Т. М. укладено договір оренди № 4942 нежитлового приміщення (будівлі) та майна (з урахуванням нової редакції цього договору, викладеної у додатковій угоді від 29.10.2012 № 1), відповідно до п. 1.1 (у редакції додаткової угоди від 29.07.2015 № 4) якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 5, 7-:-11, загальною площею 71,2 м2, та літній майданчик, площею 120,5 м2, які належать на праві комунальної власності територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, та розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літ. "БП-1".
За умовами п. 3.1 (у редакції додаткової угоди від 04.08.2015 № 3), п. 5.2, 5.3, 5.6 договору оренди від 06.08.2012 № 4942 вартість об`єкта оренди станом на 30.06.2015 становить 583 661,00 грн. Орендар має право: за письмовою згодою орендодавця здійснювати, зокрема, капітальний ремонт (п. 5.2); вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (п. 5.3); у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп (п.5.6).
Пунктом 10.1 договору оренди від 06.08.2012 № 4942 (у редакції додаткової угоди від 29.07.2015 № 4) встановлено, що цей договір діє до 06.06.2018.
10.10.2016 ФОП Одарюк Т. М. звернулась до Управління із заявами № 17768, № 17769, № 17770, в яких просила розглянути питання приватизації орендованих згідно договору оренди від 06.08.2012 № 4942 нежитлових приміщень № 1, 5, 10, 11, загальною площею 62,8 м2, нежитлових приміщень № 7-9, площею 8,4 м2, а також літнього майданчика, площею 120,5 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
26.10.2016 Рада прийняла рішення № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", яким вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу згідно з додатком, зокрема, провести приватизацію (відчуження) ФОП Одарюк Т. М. орендованих нежитлових приміщень, а саме:
нежитлових приміщень 1-го поверху в нежитловій будівлі літ. "БП-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 8,4 м2 (п. 24);
нежитлових приміщень 1-го поверху в нежитловій будівлі літ. "БП-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 62,8 м2 (п. 51);
майна (літнього майданчику) по АДРЕСА_1, літ. "БП" у м. Харкові, загальною площею 120,5 м2 (п. 59).
16.11.2016 ФОП Одарюк Т. М. звернулась до Управління із заявами № 3448, № 3449, № 3450 (у встановленій законодавством формі) про приватизацію орендованих нежитлових приміщень площею, 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, площею 120,5 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, розглянувши яку, орган приватизації способом приватизації визначив викуп. До заяв ФОП Одарюк Т. М. надала документ, що посвідчує особу заявника, перелік номерів рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбаний об`єкт, документ про внесення плати за подання заяви, а також документи, необхідні до подання у разі звернення із заявою фізичною особою-підприємцем.
На виконання вказаного рішення Ради проведено оцінку вартості об`єктів приватизації. За висновками від 30.11.2016 про вартість майна, складених суб`єктом оціночної діяльності, вартість нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2, становить 325 500,00 грн без ПДВ, нежитлових приміщень, загальною площею 8,4 м2 - 43 600,00 грн без ПДВ, літнього майданчика, площею 120,5 м2 - 364 800,00 грн без ПДВ.
20.09.2017 рішенням Ради № 758/17 внесено зміни до рішень Ради щодо приватизації майна, зокрема, у п. 24 додатку до рішення Ради від 26.10.2016 № 421/16 слова "нежитлові приміщення першого поверху нежитлової будівлі" змінено на "нежитлові приміщення першого поверху нежитлової будівлі, майно". Підстава зміни - договір оренди від 06.08.2012 № 4942 та додаткові угоди до нього.
07.07.2017, на підставі рішення Ради від 21.06.2017 № 691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр." та рішення Ради від 26.10.2019 № 412/16, між територіальної громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління (продавець) та ФОП Одарюк Т. М. (покупець) укладено договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Одарюк Т. М., а саме:
№ 5487-В-С, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти нежитлові приміщення першого поверху № 1, 5, 10 11, загальною площею 62,8 м2, розташовані в нежитловій будівлі літ. "БП-1" за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу від 07.07.2017 № 5487-В-С посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 1582;
№ 5488-В-С, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти нежитлові приміщення першого поверху № 7-:-9, загальною площею 8,4 м2, розташовані в нежитловій будівлі літ. "БП-1" за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу від 07.07.2017 № 5488-В-С посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 1586.
02.11.2017, на підставі рішення Ради від 21.06.2017 № 691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр." та рішень Ради від 26.10.2019 № 412/16 та від 20.09.2017 № 758/17, між територіальної громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради (із урахуванням змін, внесених рішенням Ради від 20.09.2017 № 758/17), від імені якої діяло Управління (продавець) та ФОП Одарюк Т. М. (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 5509-В-С рухомого майна, орендованого ФОП Одарюк Т. М., за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність, а покупець - прийняти рухоме майно - літній майданчик, загальною площею 120,5 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу від 02.11.2017 № 5509-В-С посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 14771.
16.08.2017 право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, зареєстровано за ФОП Одарюк Т. М., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2019 № 170867349.
Із вказаної інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також вбачається, що 24.05.2018 державним реєстратором прийнято рішення № 41271370 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення першого поверху № 7-:-9, загальною площею 8,4 м2, розташованих в нежитловій будівлі літ. "БП-1" за адресою: АДРЕСА_1, за Одарюком М. П . Підстава виникнення права власності - нотаріально посвідчений договір дарування від 24.05.2018 № 973.
Звертаючись до господарського суду із цим позовом, прокурор вказав на порушення Радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення від 26.10.2016 № 412/16 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика шляхом викупу ФОП Одарюк Т. М. як орендарем. Прокурор зазначав, що у даному випадку ФОП Одарюк Т. М. не було здійснено поліпшень нежитлових приміщень, загальною площею 62,8 м2 та 8,4 м2, та літнього майданчика, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, тому спірне нерухоме та рухоме майно могло бути відчужене Радою лише шляхом продажу на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Ради.