ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2414/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Харківської міської ради - Коваль Г. Ю.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" - Ясинецького Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020
(у складі колегії суддів: Гребенюк Н. В. (головуючий), Білецька А. М.,
Чернота Л. Ф.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019
(суддя Байбак О. І.)
у справі № 922/2414/19
за позовом Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд"
про стягнення 1 854 005,93 грн,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року Харківська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Голд" (далі - відповідач, ТОВ "Текіла Голд") про стягнення 1 854 005,93 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.
В обґрунтування позовних вимог Рада зазначила, що ТОВ "Текіла Голд", зареєструвавши з 27.03.2017 право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,1735 га, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 1/1 (далі - спірна земельна ділянка), належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, у період з 01.03.2018 по 30.06.2019 не вносило плату за користування нею, внаслідок чого зберегло у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі 1 854 005,93 грн орендної плати. Відтак ці кошти підлягають поверненню власникові спірної земельної ділянки - Раді відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Текіла Голд" на користь Ради 1 854 005,93 грн безпідставно збережених коштів орендної плати та 27 810,09 грн судового збору.
Судові рішення обґрунтовані тим, що використання відповідачем спірної земельної ділянки у спірний період без правовстановлюючих документів є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати у заявленому розмірі відповідно до ст. 1212 - 1214 ЦК України.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 854 005,93 грн, суди визнали його обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений на підставі належних доказів.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, у квітні 2020 року ТОВ "Текіла Голд" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), ТОВ "Текіла Голд" зазначило, що:
при застосуванні до спірних правовідносин положень ст. 1212 - 1214 ЦК України судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17 та від 19.02.2020 у справі № 915/411/19;
є необхідність Касаційному господарському суду при розгляді цієї справи відступити від висновків щодо застосування ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.03.2020 у справі № 917/32/17.
у постановах Верховного Суду відсутній висновок щодо питання застосування п.288.1 та п. 288.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у подібних правовідносинах;
суди не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо визначення цільового використання спірної земельної ділянки, що призвело до застосування при розрахунках безпідставно збережених коштів орендної плати коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, у більшому значенні;
суди не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам використання відповідачем у спірний період земельної ділянки площею меншою (0,0273 га), ніж визначено позивачем (0,1735 га);
суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 10.03.2020 та не надав оцінки тому факту, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 було відкрито провадження у справі № 520/2206/2020.
Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/2414/19 з підстав, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ухвалено призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.06.2020. Зупинено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі № 922/2414/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
09.06.2020 Рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Текіла Голд", у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а також клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке задоволено Верховним Судом, про що винесено окрему ухвалу від 09.06.2020.
10.06.2020 на електронну адресу Верховного Суду від представника ТОВ "Текіла Голд" Ясинецького Д. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке з урахуванням наведених у клопотанні причин та з урахуванням неявки в судове засідання 10.06.2020 і представника Ради було задоволено, а розгляд справи відкладено на 24.06.2020.
Судове засідання 24.06.2020 відбулося за участі представників Ради та ТОВ "Текіла Голд".
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки ТОВ "Текіла Голд" подало касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.03.2017 державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ТОВ "Текіла Голд" права власності на нежитлову будівлю під літ. "А-1", загальною площею 81,5 м2. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 22.11.2012 № 4997, акт приймання-передачі нерухомого майна від 25.03.2017.
Земельна ділянка, загальною площею 0,1735 га, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, на якій розташована нежитлова будівля під літ. "А-1", загальною площею 81,5 м2, належить Харківській міській раді і до 01.02.2012, згідно з умовами договору оренди землі від 22.06.2007, перебувала в оренді у ТОВ "Харків-Петрол" та використовувались ним для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (АЗС) літ. "А-1". Право оренди цієї земельної ділянки ТОВ "Харків-Петрол" припинено 22.02.2018 на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 20.02.2018 № 39/18, підписаного з Радою.
Станом на момент звернення позивача із цим позовом до господарського суду договір оренди спірної земельної ділянки між Радою та ТОВ "Текіла Голд" не укладений, право оренди за останнім не зареєстровано.
24.07.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в порядку ст. 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) здійснено обстеження на місцевості спірної земельної ділянки, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, відповідно до якого на цій земельній ділянці розташована одна нежитлова будівля, право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Текіла Голд". Відповідно до Витягу від 02.07.2019 № 1112/0/45-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, площа цієї земельної ділянки становить 0,1735 га. Вказана земельна ділянка використовується ТОВ "Текіла Голд" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (АЗС).
Посилаючись на те, що ТОВ "Текіла Голд", зареєструвавши з 27.03.2017 право власності на нежитлову будівлю під літ. "А-1", яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 1/1, площею 81,5 м2, належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на належну Раді земельну ділянку, площею 0,1735 га, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, яка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування цієї нежитлової будівлі, Рада звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь Ради безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 854 005,93 грн, нарахованих за період з 01.03.2018 по 30.06.2019, який Рада обґрунтувала положеннями ст. 1212 ЦК України.
Розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ТОВ "Текіла Голд" без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, площею 0,1735 га, нарахованих за період з 01.03.2018 по 30.06.2019, у розмірі 1 854 005,93 грн орендної плати, здійснено Радою на підставі даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, оформлених як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.07.2019 № 1112/0/45-19.
Задовольняючи позовні вимоги Ради, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як фактичний користувач спірною земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти Раді відповідно до ст. 1212 ЦК України, оскільки до моменту оформлення відповідачем права оренди земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля під літ. "А-1", площею 81,5 м2, відносини з фактичного користування спірною земельною ділянко без укладення договору оренди та недоотримання Радою доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом є кондикційними.
Перевіривши наданий Радою розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 854 005,93 грн за спірний період, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений на підставі належних доказів.
З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) ТОВ "Текіла Голд" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 10.03.2020 та рішення суду першої інстанції від 18.11.2019 з підстав, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1-4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п. 2); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п.3); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (п. 4).
При цьому ч. 3 ст. 310 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
У поданій касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) ТОВ "Текіла Голд", обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказало, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували положення ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17 та від 19.02.2020 у справі № 915/411/19.
У постанові від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, на яку скаржник посилається у своїй касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України при вирішенні справи №915/411/19 з огляду на те, що між сторонами спору існували договірні відносини, а тому висновок Верховного Суду у цій справі стосується правовідносин, які не є подібними.
У постанові від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду дійшов висновку, що кошти орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договору оренди є збитками у вигляді упущеної вигоди і підлягають стягненню на підставі ст. 22 ЦК України, ст. 225 Господарського кодексу України, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212-1214 ЦК України. Такі висновки відповідали правовим позиціям Верховного Суду України у постановах від 28.01.2015 у справі № 3-210гс14, від 18.05.2016 у справі № 3-194гс16, у справі № 3-271гс16, від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 30.11.2016 у справі № 3-127гс16 та зроблені до формування Великою Палатою Верховного Суду власної позиції щодо застосування до аналогічних правовідносин ст. 1212 - 1214 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та від 20.11.2018 №922/3412/17 відступила від наведених вище правових позицій Верховного Суду України та сформувала правовий висновок, який полягає у тому, що до правовідносин щодо стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.