ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/1101/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
представники учасників справи:
позивача - Шевченко М. І.,
відповідачів - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020 (судді: Данко Л. С. - головуючий, Мирутенко О. Л., Скрипчук О. С.) і рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2019 (суддя Кітаєва С.Б.) у справі
за позовом Львівської міської ради
до Приватного підприємства "ТМ Тріада" та управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради
про скасування державної реєстрації права власності із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У червні 2019 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "ТМ Тріада" (далі - ПП "ТМ Тріада") та управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про:
- скасування державної реєстрації права приватної власності ПП ТМ "Тріада" на нежитлове приміщення загальною площею 187 м2 на вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові (РНОНМ 1080766546101) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- скасування державної реєстрації права приватної власності ПП "ТМ Тріада" на нежитлове приміщення загальною площею 1228,3 м2 на вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові (РНОНМ 1080362346101) із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що власником земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради.
1.2.1. Водночас за інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2016, приватний нотаріус Загвойська Н. І. здійснила державну реєстрацію права власності Приватного підприємства Фірми "Грот" (далі - ПП Фірма "Грот"; після зміни найменування з 20.03.2017 - ПП "ТМ "Тріада") на об`єкт нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові - нежитлові приміщення площею 187 м2. Підставою виникнення права власності визначено розпорядження від 06.03.1997 № 81, видане Галицькою районною державною адміністрацією, та реєстраційне посвідчення б/н, видане 12.03.1997 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації (далі - Львівське МБТІ).
Проте позивач наголосив, що згідно з архівними даними Галицької районної адміністрації розпорядження від 06.03.1997 № 81 немає. За № 81 зареєстровано розпорядження від 28.01.1997 "Про дозвіл на продаж-обмін квартир від імені неповнолітніх дітей", а 06.03.1997 зареєстровані інші розпорядження (№ 244-247), які не стосуються об`єкта нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43.
Отже, реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна здійснено на підставі неіснуючого документа - розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 06.03.1997 № 81.
1.2.2. За інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.11.2016 приватний нотаріус Загвойська Н. І. здійснила також державну реєстрацію права власності ПП Фірми "Грот" (після зміни найменування з 20.03.2017 - ПП "ТМ "Тріада") на об`єкт нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові - нежитлові приміщення площею 1 228,3 м2. Підставою виникнення права власності визначено розпорядження від 02.02.1999 № 41, видане Галицькою районною державною адміністрацією та реєстраційне посвідчення № 127, видане 23.04.1999 Львівським МБТІ.
Однак згідно з архівними даними Галицької районної державної адміністрації, розпорядження від 02.02.1999 № 41 немає. За № 41 зареєстровано розпорядження від 26.01.1999 "Про зниження шлюбного віку неповнолітній ОСОБА_1 ", а 02.02.1999 зареєстровані розпорядження (№ 68-71, № 75), які не стосуються об`єкта нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 45.
Отже, реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна здійснено на підставі неіснуючого документа - розпорядження Галицької районної державної адміністрації від 02.02.1999 № 41.
1.2.3. Львівська міська рада акцентувала, що на земельних ділянках по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові немає об`єктів нерухомого майна, ділянки є вільними від забудови, що підтверджується, зокрема, актом обстеження управління комунальної власності від 28.07.2017; актом обстеження земельних ділянок комісією за участю представників Держгеокадастру у м. Львові від 19.01.2018; листом бюро технічної інвентаризації від 10.08.2017 № 3023, згідно з яким інвентаризації будівель (споруд) по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові станом на 07.08.2017 не проводилося; листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 14.08.2017 ; 4-0006-347; топографічним планом земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові.
1.2.4. Позивач зазначив, що після реєстрації права власності 09.11.2016 на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові відповідач згідно з договорами купівлі-продажу від 17.11.2016 № 887 і № 886, виданими приватним нотаріусом Загвойською Н. І., відчужив нерухоме майно Приватному підприємству "К.Р.О.К.-7" (далі - ПП "К.Р.О.К.-7").
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 у справі № 914/2441/17, задоволено позовні вимоги Львівської міської ради, скасовано державну реєстрацію права власності ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 1 228,3 м2, розташоване по вул. Кам`янецькій, 45 у м. Львові.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 у справі № 914/2350/17, задоволено позовні вимоги Львівської міської ради, скасовано державну реєстрацію права власності ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення площею 187 м2, розташоване по вул. Кам`янецькій, 43 у м. Львові та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна від 17.11.2016 № 886.
Львівська міська рада вважає, що згідно із судовими рішеннями у зазначених справах установлено обставини, які відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, а саме відсутність об`єктів нерухомого майна на вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові; уповноважені органи розпоряджень, що визначені як підстава для реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем не видавали; внаслідок такої реєстрації права власності на неіснуючі будівлі порушено права та інтереси власника землі - Львівської міської ради; договори купівлі- продажу майна уклала особа, яка не мала права на відчуження нерухомого майна.
1.2.5. Львівська міська рада із посиланням на положення статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначає, що після скасування у судовому порядку державної реєстрації права власності ПП "К.Р.О.К.-7" на об`єкт нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові відновилася попередня реєстрація права власності на майно за ПП "ТМ "Тріада" (до перейменування - ПП Фірма "Грот").
Проте згідно із судовими рішеннями у справах № 914/2441/17 і № 914/2350/17 установлено, що реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП Фірма "Грот" було здійснено із порушенням вимог статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, для відновлення прав власника земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові необхідно скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Загвойської Н. І. про реєстрацію права власності ПП "ТМ "Тріада" на об`єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Кам`янецькій, 43 і 45.
1.3. У відзиві на позовну заяву управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради просило стосовно нього відмовити у задоволенні позову акцентуючи на здійсненні оспорюваної реєстрації права власності на майно приватним нотаріусом, у зв`язку з чим згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 13.03.2019 у справі № 202/30/17, від 29.08.2018 у справі № 14-233цс18, належним відповідачем у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса, прийнятих або вчинених ним під час реалізації функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист заснованого на положеннях цивільного чи господарського законодавства приватного (майнового) права є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої прийнято оскаржуване рішення про реєстрацію права власності.
1.4. 10.09.2019 Львівська міська рада подала заяву про відмову від позовних вимог до управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, яку суд прийняв, провадження у справі в частині вимог до управління закрив.
1.5. У відзиві на позовну заяву ПП "ТМ "Тріада" просило відмовити у її задоволенні, акцентуючи, зокрема, на недоведенні позивачем порушення йього прав та інтересів через відсутність правовстановлюючих документів на земельні ділянки, а також на ненаданні позивачем доказів порушення процедури внесення записів до Державного реєстру речових прав.
Крім того, ПП "ТМ "Тріада" просило застосувати позовну давність, вважаючи, що Львівська міська рада за умови належного виконання своїх повноважень про порушення свого права мала довідатися з 06.03.1997 і 02.02.1999, оскільки позивач як суб`єкт владних повноважень повинен був дізнатися про факт належності права власності третім особам, проте дій щодо обліку комунального майна та виявлення ймовірного порушення позивач не вчинив.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020, задоволено заяву Львівської міської ради, прийнято відмову Львівської міської ради від позову у справі в частині вимог до управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Провадження у справі в частині вимог до управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради закрито. У задоволенні позову Львівської міської ради до ПП "ТМ Тріада" відмовлено повністю.
2.2. Суди аргументували судові рішення ненаданням позивачем правовстановлюючих документів на підтвердження його правомочності щодо земельних ділянок по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові. Суди дійшли висновку, що заявлені позивачем вимоги фактично обґрунтовуються припущеннями про ймовірне виникнення між сторонами спору у майбутньому, а не ґрунтуються на фактах порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача станом на час звернення з позовом до суду. Відсутність факту порушення права особи (позивача) на момент звернення з позовом до суду є підставою для відмови у позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту при зверненні з позовом до суду.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2019 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2020, Львівська міська рада у касаційній скарзі просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності ПП "ТМ Тріада" на нежитлові приміщення загальною площею 187 м2 і 1 228,3 м2 по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
3.2. Львівська міська рада на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначає про незастосування судами положень статті 377 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 120 Земельного кодексу України і неврахування судами висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 364/515/19.
Так, скаржник зазначає, що із незаконною реєстрацією права власності на неіснуючі об`єкти нерухомого майна порушено права та інтереси Львівської міської ради як власника земельної ділянки, право власності на земельні ділянки на вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові вже припинилося в силу вимог закону (стаття 120 Земельного кодексу України і стаття 377 Цивільного кодексу України).
За змістом постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 461/2328/16-ц суд керувався положеннями частини 1 статті 120 Земельного кодексу України і дійшов висновку, що порядок, передбачений статтями 387, 388 Цивільного кодексу України, щодо витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки відповідачі у справі набули разом із правом власності на житловий будинок право власності на земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном, що є необхідною для його експлуатації. Із переходом до відповідачів права власності на будинок і, відповідно на земельну ділянку, міська рада втратила право власності на неї, а також втратила статус власника цієї земельної ділянки.
Отже, заявник касаційної скарги наголошує, що враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, витребування майна із чужого незаконного володіння буде неправильним способом захисту порушеного права у цьому випадку, буде, оскільки нежитлові приміщення на вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові ніколи не були комунальною власністю Львівської міської ради, не існували і не існують як речі матеріального світу.
3.3. Неправильним у цьому випадку буде і такий спосіб захисту як усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки нерухоме майно розташовано на земельній ділянці лише юридично (шляхом проведення державної реєстрації), але відсутнє фактично.
Скаржник зазначає, що єдиним належним способом захисту прав Львівської міської ради на земельні ділянки є саме скасування незаконної державної реєстрації права власності відповідача на нежитлові приміщення.
Суди попередніх інстанцій, на переконання заявника касаційної скарги, не застосували до спірних правовідносин положення статті 83 Земельного кодексу України та залишили поза увагою наявну в матеріалах справи довідку Держгеокадастру, що земельні ділянки на вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові належать до земель м. Львова, які не надані у власність або користування, що підтверджує факт перебування земельних ділянок у комунальній власності.
3.4. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки всім наданим позивачем доказам і доводам, залишили поза увагою, що ПП "ТМ Тріада" набуло право власності на об`єкт на підставі документів, яких районна державна адміністрація не видавала, а отже державна реєстрація права власності є незаконною і має бути скасована.
3.5. ПП "ТМ Тріада" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначили, що з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.
Проте суди дійшли висновку, що позивач не зазначив і не довів у встановленому порядку, яким саме чином реєстрація права власності за ПП "ТМ Тріада" на об`єкти нерухомого майна по вул. Кам`янецькій, 43 і 45 у м. Львові згідно зі статтею 83 Земельного кодексу України порушує права Львівської міської ради як власника земельних ділянок, на яких ці об`єкти розміщені, як не зазначив та не підтвердив належними і допустимими доказами, які саме конкретно права позивача як власника земельних ділянок фактично є порушеними.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушення прав позивача на час звернення з позовом до суду, що є підставою для відмови у позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту при зверненні з позовом до суду.