ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/9713/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,
та представників:
позивача: Лобань Д.М., Чубун Т.С.,
відповідача та третьої особи: Павленко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020
(судді Чус О.В., Вечірко І.О., Кузнецов В.О.)
та рішення Господарського Дніпропетровської області від 29.08.2019 (суддя Бєлік В.Г.)
у справі № 904/9713/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-2000"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 1 673 379, 24 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-2000" (далі - ТОВ "Нива-2000") про стягнення 1680869,24 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 720000,00 грн, строкова заборгованість за відсотками в сумі 20712,30 грн, прострочена заборгованість за відсотками в сумі 561967,43 грн та пеня за прострочення платежів по кредитному договору в розмірі 378459,51 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на обставини невиконання відповідачем грошових зобов`язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 2502/1, укладеним з позивачем 25 лютого 2014 року, та додатковою угодою, оформленою у вигляді кредитного договору від 12 травня 2014 року № 1205/2.
Під час розгляду справи за вказаним позовом суди попередніх інстанцій встановили, що 25 лютого 2014 року між ПАТ "Імексбанк" (як кредитором) і ТОВ "Нива-2000" (як позичальником) укладено кредитний договір № 2502/1 (далі - договір № 2502/1), відповідно до пункту 1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 720000,00 грн, зі сплатою фіксованої процентної ставки - 27,5 % річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 8 травня 2014 року.
Видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або оплати з позичкового рахунку позичальника № 20621104310002, відкритого у кредитора. Моментом (днем) надання кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку позичальника розрахункових документів позичальника в сумі відповідного траншу або день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника (пункти 2.1, 2.2 договору № 2502/1).
Відповідно до пункту 2.4 цього договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно по останній календарний день поточного місяця у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом "факт/факт" виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця в період дії цього договору.
У подальшому - 12 травня 2014 року між ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Нива-2000" було укладено кредитний договір № 1205/2, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 720000,00 грн зі сплатою фіксованої процентної ставки - 30 % річних. Кінцевим терміном повернення коштів є 12 червня 2015 року (включно).
З метою забезпечення своєчасного та повно між ПАТ "ІМЕКСБАНК" (Заставодержатель), фізичною особою ОСОБА_1 (Заставодавець) та ТОВ "Нива 2000" (Боржник) укладено договір застави майнових прав, предметом якого є застава майнового права що випливає з Договору №1130005580 від 12.05.2014 банківського вкладу в розмірі 800 000, 00 грн. (далі за текстом - "Договір застави").
Пунктом 1.1 Договору застави визначено, що: "Заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу Заставодержателю майнові права - право вимоги на одержання грошових коштів у сумі 800 000, 00 гривень, що випливають з Договору № 1130005580 банківського вкладу у гривні України "Постійний клієнт" від 12 травня 2014 року, згідно з яким ОСОБА_1 (Кредитор за майновими правами) надала у тимчасове користування AT "ІМЕКСБАНК" грошові кошти у сумі 800 000, 00 гривень строком на 396 днів зі сплатою 25 відсотків річних з кінцевим терміном повернення депозитних коштів 12 червня 2015 року.
Відповідно до п. 1.5 Договору застави, за рахунок заставлених майнових прав Заставодержатель (ПАТ "ІМЕКСБАНК") задовольняє свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимог і зверненням стягнення на заставлені майнові права; сплату процентів і неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням Заставодавцем (майновий поручитель) забезпеченого зобов`язання або умов договору застави.
Пунктом 4.1 Договору застави встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені майнові права, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов`язань по кредитному договору, вони не будуть виконані (неплатоспроможності Боржника), а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).
Згідно п.4.3 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється:
п.4.3.1. Шляхом уступки Заставодавцем (майновим поручителем) Заставодержателю вимоги, що випливає із заставлених майнових прав.
п.4.3.2. Шляхом звернення Заставодержателя до суду з вимогою переводу на нього заставлених майнових прав.
п.4.3.3. Позасудовим способом, у порядку передбаченому ст.32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
На виконання умов договору № 1205/2 позивач перерахував грошову суму у розмірі 720000,00 грн на позичковий рахунок відповідача, з якого 15 травня 2014 року її було перераховано на позичковий рахунок за договором № 2502/1 (№ 20621104310002), також відкритий на ім`я відповідача. Ці обставини підтверджено копією виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 25 лютого 2014 року по 11 вересня 2017 року.
Суди встановили, що внаслідок отримання грошових коштів за договором № 1205/2 і подальшого їх перерахування на позичковий рахунок за договором № 2502/1 відповідачем погашена заборгованість по кредитній лінії в сумі 720000,00 грн за договором № 2502/1, однак утворилась заборгованість на таку ж суму за договором № 1205/2.
У подальшому відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27 травня 2015 року прийнято рішення № 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк".
З огляду на умови пункту 1.1 договору № 1205/2 строк повернення кредиту у сумі 720000,00 грн настав 13 червня 2015 року.
Відповідач в установлений кредитним договором строк суму основного боргу не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 720000,00 грн основного боргу, а також строкової заборгованості зі сплати відсотків за період з 8 серпня по 11 вересня 2017 року у сумі 20712,30 грн, простроченої заборгованості зі сплати відсотків за період з 25 лютого 2014 року по 11 вересня 2017 року у сумі 561697,43 грн, пені за прострочення оплати кредиту за період з 15 червня по 14 грудня 2015 року в сумі 187712,88 грн та пені, нарахованої за прострочені проценти за період з 2 січня 2015 року по 11 вересня 2017 року, в сумі 98784,01 грн.
28 травня 2015 року, тобто після початку процедури ліквідації неплатоспроможного банку фізична особа ОСОБА_1, як майновий поручитель, звернулась до уповноваженого Фонду на ліквідацію AT "ІМЕКСБАНК" із заявою про зарахування суми, що знаходиться на її депозитному рахунку в установі неплатоспроможного банку, для погашення кредитного боргу ТОВ "Нива-2000".
Вищенаведена заява залишена банком без розгляду, оскільки позивач вважав, що заяви про зарахування зустрічних вимог, подані в період, коли в банку вже було розпочато процедуру ліквідації, не можуть бути задоволені, при цьому вимоги третьої особи мають бути розглянуті в порядку ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 8 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018 року, позов задовольнив повністю.
Постановою Великої Палати Верховного суду від 26 березня 2019 року судові рішення у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду для врахування тієї обставини, що у спірному випадку реалізація набутого банком права задоволення своїх вимог кредитора за рахунок заставного майна мала бути задоволена шляхом звернення стягнення на заставне майно внаслідок відступлення заставодавцем на користь заставодержателя права вимоги отримання грошових коштів за договором банківського вкладу.
Водночас Велика Палата Верховного Суду визнала помилковим застосування судом апеляційної інстанції пункту 8 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI щодо заборони здійснювати припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (шляхом договірного списання) з дня початку процедури ліквідації банку, оскільки цієї норми не існувало як на час звернення 28 травня 2015 року ОСОБА_1 до банку про зарахування предмета застави в рахунок заборгованості за кредитним договором, так і на час настання кінцевого терміну повернення кредиту - 12 червня 2015 року (включно).
За наслідком нового розгляду заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі доказів судами враховано обставину виконання майновим поручителем ОСОБА_1 зобов`язань відповідача за кредитним договором в межах суми вартості предмета застави, узгодженої сторонами при укладенні договору застави.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є майновим поручителем і може нести відповідальність перед ПАТ "ІМЕКСБАНК" за невиконання ТОВ "Нива 2000" кредитних зобов`язань винятково за рахунок предмета застави, суди обох інстанцій дійшли висновків про неправомірність вимоги позивача щодо усунення порушень кредитних зобов`язань відповідачем шляхом сплати кредитної заборгованості за кредитним договором в сумі 1673379,24 грн (загальна сума заборгованості), тоді як, в п. 1.1 договору застави визначено вартість предмета застави в сумі 800 000,00 грн.
Щодо протилежних доводів позивача, то судами зазначено, що набуте заставодержателем внаслідок невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання право звернення стягнення на предмет застави - майнові права - реалізується шляхом відступлення права майнової (грошової) вимоги заставодержателю, тобто таке відступлення права вимоги і є безпосередньо способом звернення стягнення на вказаний предмет забезпечення. Відтак позивач не мав права відмовитись від запропонованого виконання за спірним кредитом за рахунок депозитних коштів заставодавця у розмірі 800 000,00 грн.
Водночас судами обох інстанцій зроблено висновок, що зарахування предмета застави в рахунок заборгованості за кредитним договором, не може розцінюватися як зарахування зустрічних вимог (у тому числі однорідних), оскільки взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою, що відсутнє у даному випадку.
Таким чином суди визнали виконаними зобов`язання відповідача перед позивачем за договором кредиту на суму 800 000,00 грн з наступної дати після звернення майнового поручителя ОСОБА_1 з пропозицією сплатити заборгованість ТОВ "Нива 2000", а саме, з 29.05.2015, тобто третя особа виконала своє солідарне зобов`язання перед позивачем (банком) за кредитним договором шляхом надання банку доручення в депозитному договорі на договірне списання грошових коштів з її депозитного рахунку в сумі, що повністю покривала суму кредиту та відсотків, на дату закінчення строку, на який був виданий кредит.
За таких обставин, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача прострочену заборгованість за кредитом в сумі 6 498,83 грн, заборгованість за відсотками в сумі 7 905,43 грн, пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 2 962,56 грн штраф по кредитному договору в сумі 1 109,49 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Однією з підстав для звернення зі скаргою до суду касаційної інстанції скаржник зазначив неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові Верховного Суду від 10 04.2019 у справі № 463/5896/14-ц.
Вказаний висновок полягає в тому, що форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
За доводами скаржника, судами безпідставно не враховано вказаного та прийнято до уваги договір банківського вкладу третьої особи за відсутності доказів внесення відповідних коштів до банківської установи. Більш того, за доводами скаржника, судами не досліджено наявні у справі докази, які свідчать про відсутність у банку вкладів, відкритих на ім`я ОСОБА_1, та про відсутність підстав для зарахування 800 000, 00 грн в рахунок погашення кредитної заборгованості.
За доводами скаржника, згідно із наявними у нього документами та відомостями, які містяться у програмному комплексі банку, ОСОБА_1, взагалі не є вкладником AT "ІМЕКСБАНК". В балансі AT "ІМЕКСБАНК" не обліковується вкладний (депозитний) рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 . Будь-які договори, укладені з ОСОБА_1, AT "ІМЕКСБАНК" не отримувало. Тобто, Договір банківського вкладу №1130005580 від 12.05.2014, укладений з ОСОБА_1, було надано лише для суду. Жодного документа із прізвищем ОСОБА_1 кредитна справа ТОВ "НИВА-2000" не містить. У AT "ІМЕКСБАНК" відсутні будь-які відомості щодо внесення ОСОБА_1 коштів у розмірі 800 000,00 гривень, а також відсутні відомості щодо укладення між ОСОБА_1 та ПАТ "ІМЕКСБАНК" Договору № 1130005580 від 12.05.2014 про приєднання до Публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014. В балансі AT "ІМЕКСБАНК" не обліковується вкладний (депозитний) рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 ".