Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду
Антонюк Н. О. та Кібенко О. Р.
Справа № 800/466/17 (П/9901/224/18, П/9901/189/18)
(Провадження № 11-820заі19)
1. 18 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - КАС) визнав протиправним і скасував рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 04 лютого 2004 року № 16; визнав протиправною та скасував постанову Верховної Ради України (далі - ВРУ) від 22 травня 2008 року № 303-VI «Про звільнення суддів» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону; передав на повторний розгляд Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена ВРЮ. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
2. 21 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ВРП залишила без задоволення, а рішення КАС від 18 липня 2019 року - без змін.
3. Не погоджуємося із ухваленим Великою Палатою Верховного Суду рішенням, а тому викладаємо свої міркування в окремій думці.
Короткий виклад історії справи
4. 19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України». Цим рішенням ЄСПЛ встановив, що Україна порушила стосовно ОСОБА_1 пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв`язку з недодержанням принципів незалежності та безсторонності, а також статтю 8 Конвенції щодо права на повагу до приватного і сімейного життя.
5. 09 жовтня 2017 року Верховний Суд України прийняв постанови, якими з огляду на висновки ЄСПЛ у рішенні від 19 січня 2017 року у справі «Куликов та інші проти України»:
- заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі № 2-а-37/07 задовольнив частково: постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року скасував, справу передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України;
- заяву ОСОБА_1 про перегляд судових рішень у справі № 2а-8215/12/2670 задовольнив частково: ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2012 року скасував, справу передав на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
6. За результатами нового розгляду КАС рішенням від 18 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення ВРЮ від 04 лютого 2004 року № 16; визнав протиправною та скасував Постанову ВРУ від 22 травня 2008 року № 303-VI «Про звільнення суддів» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді військового місцевого суду Дніпропетровського гарнізону; передав на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена ВРЮ. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
7. Велика Палата Верховного Суду залишила без змін рішення КАС від 18 липня 2019 року.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
8. Перше, що необхідно з`ясувати у цій справі - чи застосовано до заявника додаткові заходи індивідуального характеру у зв`язку із констатацією ЄСПЛ порушення певних норм Конвенції.
9. З викладеної вище хронології обставин справи видно, що ВСУ на виконання рішення ЄСПЛ «Куликов та інші проти України», скасував судові рішення щодо заявника та відновив судовий розгляд.
10. До ОСОБА_1 було застосовано такий додатковий захід індивідуального характеру, як відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum) у вигляді повторного розгляду справи.
11. Наступне питання, яке виникає під час перегляду справи у порядку адміністративного судочинства - чи висновки, зроблені ЄСПЛ, ведуть до безумовного скасування постанови ВРУ та рішення ВРЮ, прийнятих щодо ОСОБА_1 та інших 17 суддів.
12. У рішенні ЄСПЛ «Куликов та інші проти України» було констатовано низку порушень на етапах прийняття рішень щодо суддів, заяви яких були предметом розгляду ЄСПЛ.
13. Так, у п. 135 рішення «Куликов та інші проти України» щодо скарг заявників про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, ЄСПЛ посилається на свої висновки у рішенні «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року. В цьому рішенні ЄСПЛ встановив, що провадження у ВРЮ і ВРУ характеризувалося великою кількістю системних і загальних недоліків, які поставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості, а подальший перегляд справи судом не усунув ці недоліки. ЄСПЛ вважає, що згадані висновки є однаково застосовними до заяв, що розглядаються у справі «Куликов та інші проти України».
14. Водночас, ЄСПЛ у рішенні «Куликов та інші проти України», на відміну від рішення у справі «Олександр Волков проти України» не було констатовано, що розгляд справи національним судом потенційно не здатний усунути недоліки, які були допущені на етапі провадження та прийняття рішень ВРЮ та ВРУ.
Щодо позовної вимоги про скасування постанови ВРУ
15. Системні недоліки, які стосувалися процедури розгляду питання щодо звільнення суддів парламентом України, ЄСПЛ визначив у справі «Олександр Волков проти України», а у справі «Куликов та інші проти України» лише послався на свої висновки у цій справі.
16. ЄСПЛ вказано, зокрема, на такі недоліки процедури прийняття рішення про звільнення суддів ВРУ:
голова парламентського комітету та один з його членів були також членами ВРЮ і приймали рішення у справі заявника на обох рівнях. Відповідно при розгляді подань ВРЮ вони не могли бути безсторонніми (п. 119);
процедури відводу членів ВРЮ не існувало, оскільки така процедура Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 2004 року не передбачалася. Це вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об`єктивної безсторонності (п. 120);
щодо пленарного засідання парламенту, процедура по суті зводилася до висловлення загальних думок, заснованих на висновках ВРЮ та парламентського комітету. На цій стадії розгляд справи обмежувався ухваленням обов`язкового рішення, що ґрунтувалося на висновках, яких дійшли ВРЮ та парламентський комітет (п. 121);
пленарне засідання не було належним місцем для розгляду питань факту та права, оцінки доказів та юридичної кваліфікації фактів (п. 122).
17. Той факт, що у прийнятті рішення ВРУ щодо звільнення суддів з посади повторно приймали участь кілька тих самих осіб, що й на першому етапі під час прийняття рішення ВРЮ (кілька народних депутатів, які входили до складу ВРЮ), приводить до висновку про наявність таких системних недоліків, які є безумовною підставою для скасування постанови ВРУ.
18. Тому погоджуємося із висновком КАС про правильність скасування винесеної постанови ВРУ в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення ВРЮ
19. Позиція ЄСПЛ про те, в чому саме полягали системні порушення під час розгляду справ у ВРЮ, також міститься у справі «Олександр Волков проти України».
ЄСПЛ висловлюється про недоліки у формуванні ВРЮ, а саме:
переважну більшість членів ВРЮ складають особи, які не є суддями та обрані безпосередньо органами виконавчої та законодавчої влади (п. 109, 110);
справу ОСОБА_2 розглядали 16 членів ВРЮ, присутніх на засіданні, тільки 3 із яких були суддями (п. 111);
після внесення до Закону України «Про Вищу раду юстиції» змін від 07 липня 2010 року до нього було додано вимогу щодо обрання 10 членів ВРЮ з-поміж суддів. Проте цих змін недостатньо, оскільки органи, що призначають членів ВРЮ, залишаються тими ж самими, та тільки троє суддів обираються своїми колегами (п. 112);
тільки 4 члени ВРЮ працюють в ній на постійній основі. Інші члени працюють та отримують свою зарплатню поза межами ВРЮ, що неминуче означає їхню матеріальну, ієрархічну та адміністративну залежність від їхніх головних роботодавців та ставить під загрозу як їхню незалежність, так і безсторонність (п. 113);
включення Генерального прокурора України до ВРЮ в якості її члена за посадою може мати залякуючий ефект для суддів та сприйматися як потенційна загроза. Присутність Генерального прокурора України у зазначеному органі, який має повноваження щодо призначення суддів, застосування до них дисциплінарних заходів та їхнього звільнення створює ризик того, що у таких справах судді не діятимуть безсторонньо, або що Генеральний прокурор України не діятиме безсторонньо у відношенні до тих суддів, чиї рішення він не схвалює (п. 114);
члени ВРЮ, які здійснювали перевірку у справі ОСОБА_2 та направили подання про його звільнення, згодом взяли участь у голосуванні щодо рішення про його звільнення з посади. Крім того, один із цих членів був призначений Головою ВРЮ та головував у засіданні, в якому розглядалась справа ОСОБА_2. Роль цих членів у висуненні звинувачень щодо заявника на підставі результатів проведеної ними дисциплінарної перевірки викликає об`єктивний сумнів щодо їхньої безсторонності при винесенні рішення по суті у цій справі (п. 115).
20. Вважаємо, що недоліки національної процедури розгляду питання про звільнення суддів, а саме «подвійна» участь тих самих осіб як на етапі прийняття рішення ВРЮ, так і на етапі прийняття рішення ВРУ, є безумовною підставою для скасування другого, наступного рішення (тобто рішення ВРУ, про що йшлося вище). Їхня ж участь у прийнятті першого рішення (в даному випадку - рішення ВРЮ) не може слугувати безумовною підставою для скасування цього рішення, однак є системним недоліком, який законодавець вже усунув.
21. Недоліки, про які зазначив ЄСПЛ у рішенні «Олександр Волков проти України», вказують як на недоліки структурного характеру в провадженні ВРЮ, так і на ознаки особистої упередженості з боку певних членів ВРЮ, які розглядали справу ОСОБА_2 (п. 117).
22. Очевидно, що індивідуальні порушення, констатовані ЄСПЛ у справі ОСОБА_2, застосовні лише до цієї справи і не можуть бути використані у справі «Куликов та інші проти України».
23. Період діяльності ВРЮ до внесення змін у національне законодавство щодо формування її складу не може бути автоматично визнано незаконним. Так само і всі без винятку рішення, прийняті ВРЮ у складі, де більшість не становили судді, не можуть бути визнані нелегітимними.
24. Адже в період, коли до ВРЮ входила невелика кількість суддів, цей орган, відповідальний за формування суддівського корпусу, приймав рішення щодо суддів з різними правовими наслідками. Необх