Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 738/1731/19
провадження № 51-1421 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Короля В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кулаківського К.О.,
захисника у режимі відеоконференції Корнієнко Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Корнієнко Т.М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у кримінальному провадженні № 12019270170000447 від 10 вересня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 вересня 2019 року приблизно о 17:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у будинку АДРЕСА_2 з метою заволодіння грошовими коштами, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, що виразилося у завданні удару по обличчю ОСОБА_2, умисно повторно проти волі останнього, а також проти волі ОСОБА_3, який у цей час також перебував у будинку, вчинив відкрите викрадення чужого майна, заволодівши грошовими коштами в розмірі 800 грн, які перебували у володінні ОСОБА_2 та належали ОСОБА_3, чим заподіяв останньому майнової шкоди на вказану суму.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу захисника Корнієнко Т.М. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник Корнієнко Т.М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. При цьому зазначає, що судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою той факт, що в потерпілого ОСОБА_3 була воля як власника грошових коштів на те, щоб засуджений ОСОБА_1 ними заволодів, хоча вони і перебували у володінні потерпілого ОСОБА_2 .
Крім того, захисник вказує, що судами попередніх інстанцій безпідставно було враховано як доказ протоколи проведення слідчих експериментів від 10 вересня 2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, мотивуючи свої доводи тим, що в судовому засіданні вказані особи надали інші показання, ніж ті, які були надані в ході проведення слідчих експериментів, що, на думку сторони захисту, суперечить вимогам ч. 4 ст. 95 КПК України та є істотним порушенням норм процесуального закону.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні захисник Корнієнко Т.М. підтримала свою касаційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, прокурор Кулаківський К.О. заперечував щодо задоволення поданої касаційної скарги, просив постановлені щодо засудженого ОСОБА_1 судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, одними з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв`язку з наявністю підстав, зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413 цього Кодексу.
У касаційній скарзі захисник вказує на незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 .
Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_1 фактичні дані, що містяться у протоколі огляду місця події від 10 вересня 2019 року, протоколах проведення слідчого експерименту від 10 вересня 2019 року за участю потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 .Судом також досліджено дані, що містяться у висновку судово-медичної експертизи від 12 вересня 2019 року № 113, та інші докази, досліджені судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи захисника про необхідність закриття кримінального провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.