Постанова
Іменем України
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 401/13154/12-к
провадження № 51-1225 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Короля В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
засудженого у режимі відеоконференції Мірошниченка В.А.,
захисника засудженого Мірошниченка В.А.
у режимі відеоконференції Бондаренка О.Г.,
захисника засудженого Ковпака В.С.
у режимі відеоконференції ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Бондаренка О.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та прокурора Соскова Р.М. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року у кримінальному провадженні № 12012030010000061 від 23 листопада 2012 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 396 КК України та засуджено його до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк покарання строк перебування його під вартою з 17 серпня 2012 року по 05 червня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з урахуванням попереднього ув`язнення звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання.
У задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2 відмовлено.
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2019 року дії ОСОБА_3 перекваліфіковано з п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України на п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та засуджено його із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_3 у строк покарання строк перебування його під вартою з 16 серпня 2012 року по 18 лютого 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з урахуванням попереднього ув`язнення звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до засудженого ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 13 317 грн на відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до засудженого ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він на початку серпня 2012 року зустрівся з раніше знайомим йому ОСОБА_6, з метою отримання грошових коштів у розмірі 500 грн для придбання психотропної речовини "метамфітамін" та подальшої її передачі ОСОБА_6 . Однак ОСОБА_3, взявши зазначену суму грошей, у подальшому витратив на особисті потреби. При цьому розумів, що ОСОБА_6 необхідно буде віддавати або гроші, або психотропну речовину, проте не бажав повертати вказану суму грошей. Крім того, знаючи, що у ОСОБА_6 при собі завжди є грошові кошти і золоті прикраси, у ОСОБА_3 виник злочинний намір, спрямований на напад на потерпілого з метою заволодіння майном останнього шляхом розбою з подальшим умисним протиправним заподіянням йому смерті.
З метою здійснення своїх злочинних намірів, ОСОБА_3 домовився з ОСОБА_6 про зустріч 15 серпня 2012 року о 23:00.
Підготувавшись до злочину, ОСОБА_3 15 серпня 2012 року приблизно о 20:30 зустрівся з ОСОБА_2, якого попросив бути присутнім нібито при передачі грошей під час зустрічі з ОСОБА_6 .
ОСОБА_2 , не будучи обізнаним про злочинні наміри ОСОБА_3, спрямовані на розбійний напад на ОСОБА_6 та його вбивство, і не усвідомлюючи підготовки до вчинення зазначених злочинів, погодився у визначений час прийти на місце скоєння запланованого ОСОБА_3 злочину.
Того ж дня, ОСОБА_3 приблизно о 22:30, прибувши разом із ОСОБА_6 на місце майбутнього скоєння злочину, розташованого поруч з будинком АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на напад з метою заволодіння майном потерпілого та його вбивство, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров`я, умисно, з корисливих мотивів завдав потерпілому ОСОБА_6 більше 30 ударів ножем у ділянки кінцівок, тулуба, обличчя та шиї. Після чого ОСОБА_3, скориставшись тим, що потерпілий перебуває в безпорадному стані, діючи умисно, з корисливих мотивів, зняв з руки ОСОБА_6 золотий браслет вартістю 10 133 грн, а також позбавився обов`язку повернути борг в розмірі 500 грн. Потерпілий ОСОБА_6 від завданих йому тілесних ушкоджень на місці скоєння злочину помер.
При цьому, перебуваючи в безпосередній близькості від місця вчинення злочину та, побачивши злочинні дії ОСОБА_3, ОСОБА_2 усвідомив факт умисного протиправного позбавлення життя ОСОБА_6 та розбійного нападу на нього.
У цей час у ОСОБА_2, який заздалегідь не обіцяв приховати злочин, виник умисел, спрямований на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, розбійного нападу та умисного протиправного позбавлення життя ОСОБА_6, з метою уникнення кримінальної відповідальності особою, котра вчинила злочин.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, ОСОБА_2 не звернувся до правоохоронних органів з метою повідомлення про факт умисного вбивства ОСОБА_6 та обставин вчинення ОСОБА_3 злочину, а допоміг ОСОБА_3 заховати труп потерпілого, затягнувши його за ноги в кущі, таким чином виключаючи можливість бути поміченим, тим самим умисно, заздалегідь не обіцяючи будь-кому про це, приховав факт вчинення особливо тяжкого злочину.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційні скарги захисника Бондаренка О.Г. в інтересах ОСОБА_2 та прокурора Стрілець І.П. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі захисник Бондаренко О.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що апеляційним судом не було зазначено конкретних та законних підстав, з яких подану апеляційну скаргу сторони захисту залишено без задоволення. Разом з тим захисник вказує, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою факт відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 396 КК України.
Крім того, захисник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій факту порушення права ОСОБА_2 на захист, оскільки в момент затримання засудженому не було роз`яснено право на залучення захисника. При цьому захисник зазначає, що слідчі дії за участю ОСОБА_2 проводились без захисника, що, на його переконання, є грубим порушенням норм ст. 52 КПК України.
Разом з тим захисник, посилаючись на істотні порушення норм КПК України, вказує на незаконне позбавлення волі засудженого, оскільки ОСОБА_2 було затримано 17 серпня 2012 року, а протокол затримання складено 18 серпня 2012 року.
Також захисник стверджує, що під час ухвалення вироку судом першої інстанції, незважаючи на вказівки ВССУ, зазначено лише дату фактичного затримання обвинувачених, без зазначення конкретного часу затримання кожного із обвинувачених.
Крім того, захисник вказує на порушення вимог ст. 290 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не було відкрито стороні захисту всіх наявних доказів. При цьому зазначає, що даний факт підтверджується ухвалою ВССУ від 25 травня 2016 року, однак, на переконання захисника, вказане не було враховано судами попередніх інстанцій та, як наслідок, не виконано вимог суду касаційної інстанції.
Разом з тим захисник зазначає, що місцевий суд безпідставно врахував як доказ висновок експертизи, якою досліджувалися докази, що не відкривалися стороні захисту та були визнані недопустимими (ніж, золотий браслет, рукавиці, шолом, одяг потерпілого та обвинувачених, мотузка тощо), а тому похідні від дослідження вказаних доказів експертизи є також недопустимими доказами.
Також у своїй касаційній скарзі захисник стверджує, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано було взято до уваги показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, надані під час досудового розслідування, оскільки такі показання було отримано з порушенням норм КПК України.
Крім того, захисник вказує на безпідставність посилань місцевого та апеляційного судів на висновки імунологічних експертиз як на доказ, який свідчить про перебування ОСОБА_2 на місці вчинення злочину, оскільки вказаними експертизами точно не встановлено, що кров, яка досліджувалась, належить саме цьому засудженому.
Одночасно у своїй касаційній скарзі захисник Бондаренко О.Г. зазначає, що посилання апеляційного суду на показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як на докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_2, є необґрунтованими та незаконними, оскільки жоден із допитаних свідків прямо не підтвердив причетності засудженого до злочину.
Разом з тим захисник посилається на безпідставність врахування місцевим судом висновку судово-медичної експертизи від 25 серпня 2012 року № 3120е щодо наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, адже даний висновок було спростовано показаннями самого засудженого, який пояснив, що вказані ушкодження були ним отримані до 15 серпня 2012 року у зв`язку з необережністю його власних дій.
У своїй касаційній скарзі захисник вказує, що в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не вказано безпосередніх та конкретних доказів, підтвердження обставин скоєння ОСОБА_2 злочину. Зокрема, на думку захисника, судами не встановлено місця перебування засудженого під час злочину, не вказано конкретних та об`єктивних дій ОСОБА_2, спрямованих на вчинення правопорушення, не встановлено реальної можливості засудженого слідкувати за скоєнням злочину та не наведено жодних доказів, які вказують, що ОСОБА_2 затягував за ноги труп потерпілого в кущі.
Також захисник посилається на те, що апеляційний суд безпосередньо не дослідив доказів, а лише послався на показання, отримані під час слідчих дій.
Крім того, захисник Бондаренко О.Г. зазначає, що місцевим судом безпідставно визнано допустимими доказами протокол огляду барсетки засудженого ОСОБА_3 від 16 серпня 2012 року, протокол огляду місця події від 16 серпня 2012 року, в ході якого вилучено рукавиці зі слідами крові, та протокол огляду від 16 серпня 2012 року, під час якого в ОСОБА_3 вилучено золотий ланцюжок, оскільки вказані слідчі дії було проведено з порушенням права засудженого ОСОБА_3 на захист.
У своїй касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що апеляційним судом безпідставно не було застосовано до засудженого ОСОБА_2 положення п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки на момент апеляційного розгляду з дня вчинення злочину минуло понад 5 років.