Постанова
іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 290/369/19
провадження № 51-321км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Вус С. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисника Врублевського М. М. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників засудженого ОСОБА_1 - адвокатів Ткачука Анатолія Олександровича та Врублевського Миколи Марцельовича на вирок Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року в кримінальному провадженні № 1201906015000080 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 23 липня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 357 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 22 березня 2019 року приблизно о 21:30, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення майна ОСОБА_2, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи поряд із домогосподарством АДРЕСА_2, підійшов зі спини до ОСОБА_2 та застосовував до нього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, а саме схопив потерпілого руками за шию, внаслідок чого останній впав на землю. Після цього нападник завдав декілька ударів кулаками в обличчя потерпілому, заподіявши йому тілесні ушкодження, які належать до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров`я, а потім, всупереч його волі, відкрито викрав із внутрішньої кишені куртки грошові кошти в сумі 1000 грн, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 ( НОМЕР_1, виданий 10 грудня 2003 року Романівським РВ УМВС України в Житомирській області) та пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_2 (серія НОМЕР_2 ).
Житомирський апеляційний суд вироком від 23 грудня 2019 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначення покарання) та призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді обмеження волі на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив покарання у виді обмеженняволі на строк 3 роки, в решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Врублевський М. М., покликаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду і призначити підзахисному за ч. 2 ст. 186 із застосуванням ст. 69 КК, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що, скасовуючи рішення місцевого суду про застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК, апеляційний суд не врахував, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому щиро розкаюється, позитивно характеризується, відшкодував потерпілому збитки і той претензій до засудженого не має.
За змістом касаційної скарги захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Ткачук А. О., не погоджуючись із вироком апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості,просить змінити вирок апеляційного суду і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Зазначає, що апеляційний суд, хоча і призначив ОСОБА_1 більш м`яке покарання у виді обмеження волі, однак воно підлягає реальному виконанню, що погіршує становище засудженого. Вважає, що суд апеляційної інстанції не навів підстав, за яких дійшов висновку про неможливість застосування ст. 75 КК до підзахисного.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні захисник Врублевський М. М. просив задовольнити касаційні скарги, прокурор Чабанюк Т. В. заперечила проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357 КК у касаційному порядку не оскаржуються.
У статті 370 і ч. 2 ст. 418 КПКвизначено, що судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).