ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 740/3743/16-а
адміністративне провадження № К/9901/21767/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 740/3743/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа - начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії, стягнення виплати за додаткове навантаження, вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року (головуючий суддя: Олійник В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, третя особа - начальник Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області Шевчун Олександр Михайлович, в якому просив:
1.1. визнати дії Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо звільнення за статтею 38 Кодексу законів про працю України протиправними;
1.2. скасувати наказ про звільнення від 09 вересня 2016 року,
1.3. зобов`язати винести наказ про звільнення позивача на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці);
1.4. стягнути виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 % посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця, вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 2000,00 грн моральної шкоди.
1.5. Позов обґрунтовано тим, що позивач перебував на державній службі у трудових відносинах із відповідачем; у заяві позивача про звільнення від 09 вересня 2016 року не зазначено про звільнення за власним бажанням, натомість, ним були зазначені підстави звільнення - у зв`язку із змінами в структурі штатного розпису; наказ відповідача від 22 червня 2016 року №52-ос "Про структуру управління" свідчить про зміну істотних умов праці у зв`язку із реорганізацією державного органу, на що позивач не погодився; позивач виконував обов`язки тимчасово відсутнього державного службовця, що не враховано відповідачем; в день звільнення виплата належних сум при звільненні не здійснена, що завдало йому моральної шкоди через порушення нормального життєвого укладу, погіршенням стану здоров`я, необхідність захисту в судовому порядку своїх прав.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задоволено частково.
2.1. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 7727,28 грн середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів).
2.2. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 1000,00 грн моральної шкоди.
2.3. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволені його вимог, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення в цій частині та направити справу до суду першої інстанції.
3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що в спірному наказі про звільнення не зазначено, що посада головного спеціаліста пропонувалась саме йому як начальнику відділу праці, матеріали справи також не містять таких відомостей. Також, на його думку, суди протиправно вказали про наявність підстав для висновку про наявність у нього волевиявлення в момент видання наказу про звільнення на припинення трудового договору за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Наполягає, що ним не визнавались істотні зміни в умовах праці, що слугувало підставою для написання заяви про звільнення. Вважає, що відповідач зобов`язаний був його звільнити за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України.
3.2. Крім цього, зазначає про ігнорування судами його вимоги про виплату на його користь надбавки за додаткове навантаження, у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця, в розмірі 50% посадового окладу тимчасово відсутнього працівника, оскільки в його посадовій інструкції як начальника відділу відсутня вказівка про безоплатне виконання ним обов`язків відсутнього в його відділі працівника.
3.3. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Управлінням соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області на посаді начальника відділу праці.
5. Наказом Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 22 червня 2016 року №52-ос "Про структуру управління", на виконання, зокрема, розпорядження голови районної державної адміністрації від 06 червня 2016 року №78-о, внесено зміни до структури Управління соціального захисту населення Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, зокрема, виведено із структури та штатного розпису посаду начальника відділу праці-1, введено в структуру та штатний розпис посаду головного спеціаліста з питань праці-1.
6. З цим наказом позивач ознайомився 04 липня 2016 року.
7. Згідно зі змістом листка непрацездатності, виданого 12 вересня 2016 року, позивач перебував на амбулаторному лікуванні з 02 вересня 2016 року до 09 вересня 2016 року.
8. 09 вересня 2016 року позивачем подано до Управління заяву, в якій зазначено, що у зв`язку із змінами структури штатного розпису, що привели до зміни істотних умов, та досягнення пенсійного віку, ОСОБА_1 просить звільнити його з посади начальника відділу праці з 09 вересня 2016 року у зв`язку з виходом на пенсію як державний службовець. Відповідно до статті 39 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з виходом на пенсію ОСОБА_1 просив присвоїти черговий ранг поза межами відповідної категорії посад та, відповідно до статті 83 Закону України "Про державну службу", виплатити вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати. Відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки", ОСОБА_1 просив виплатити грошову компенсацію за всі не використані дні щорічних відпусток.
9. Відповідно до наказу відповідача від 09 вересня 2016 року №81-ос "Про звільнення", ОСОБА_1 присвоєно 5 ранг державного службовця на підставі пункту 8 статті 39 Закону України "Про державну службу" за сумлінну службу та у зв`язку з виходом на пенсію, останнього звільнено з посади начальника відділу праці за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 09 вересня 2016 року, вирішено питання про виплату компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, підстава - заява ОСОБА_1 від 09 вересня 2016 року.
10. Вказаний наказ містить відомості про ознайомлення з ним позивача, дата ознайомлення не зазначена.
11. Згідно з матеріалами особової справи позивача, трудова книжка ним отримана 12 вересня 2016 року.
12. Повивач, вважаючи вказаний наказ протиправним, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
17. Спірні відносини врегульовані Законом України "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).
18. Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII, правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
19. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
20. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
21. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
22. Відповідно до пункту 6 статті 83 цього ж Закону, державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону, за якою у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу").
23. Статтею 86 Закону №889-VIII передбачено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.
Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
24. Відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
25. Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").
26. Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
27. Згідно із статтею 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме: в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
28. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 цього Кодексу, а саме: виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
29. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
30. Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
VI. Позиція Верховного Суду
31. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
32. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням позивача за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 09 вересня 2019 року..
34. При цьому встановлено, що незгода позивача з проведеним стосовно нього звільненням зводиться до вимог про скасування такого наказу та зобов`язання відповідача винести наказ про його звільнення на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці). Також позивач просив стягнути на його користь виплату за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця, вихідну допомогу у розмірі середньої місячної заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, моральну шкоду.