ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 803/1083/17
адміністративне провадження № К/9901/54945/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Дашутіна І.В., Шевцової Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 803/1083/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Хобор Р.Б., судді: Іщук Л.П., Попко Я.С.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач, з урахуванням заяви про збільшення вимог позову, звернулася до суду з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просила:
визнати незаконним та скасувати наказ начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №149 від 07 липня 2017 року "По особовому складу", яким припинено контракт та звільнено з військової служби в запас за підпунктом "а" (жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" старшого сержанта ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби "Рівне" першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону;
зобов`язати відповідача поновити дію контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України між т.в.о начальника Луцького прикордонного загону полковником Скарвінко М.В., який діє відповідно до пункту 29 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України з одного боку та громадянкою України ОСОБА_1 з 29 липня 2016 року по 28 липня 2019 року;
поновити на посаді інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Рівне" першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону;
стягнути з військової частини 9971 Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу;
стягнути з військової частини 9971 Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн.;
визнати незаконним та скасувати наказ начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року "По особовому складу" щодо виключення зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року старшого сержанта ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Рівне" першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 липня 2017 року вона подала рапорт на звільнення без зазначення дати звільнення та під психологічним тиском з боку окремих осіб керівництва Луцького прикордонного загону та Північного регіонального управління, яке полягало у повідомленні про необхідність виконувати наказ на переміщення до Чернігівського прикордонного загону. Звернення до органів прокуратури щодо припинення протиправних дій посадових осіб залишилися без належного реагування. Подаючи рапорт на звільнення, позивач перебувала на лікарняному і не змогла відразу його відкликати, оскільки була у стані сильного душевного хвилювання, тому вирішила відкликати рапорт після прибуття до управління загону 24 липня 2017 року, але так цього і не зробила та направила рапорт поштою.
1.2. Позивач також вказує, що станом на момент звільнення 24 липня 2017 року була переведена до Чернігівського прикордонного загону, тому наказ про її звільнення міг видати начальник саме Чернігівського прикордонного загону. Вважає, що її безпідставно та проти її волі звільнено з військової служби за підпунктом "а" пункту 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" чим порушено право на працю. Також позивач звертає увагу на те, що відповідачем порушено порядок звільнення, визначений Положенням № 1115/2009, та не надано за її бажанням щорічної основної відпустки перед звільненням.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовець ОСОБА_1 особисто звернулася із власноручно написаним письмовим рапортом від 05 липня 2017 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "а" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", тому начальником Луцького прикордонного загону правомірно прийнято оскаржувані накази.
3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове рішення, яким позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №149 від 07 липня 2017 року "По особовому складу", яким припинено контракт та звільнено з військової служби в запас за підпунктом "а" (жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" старшого сержанта ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби "Рівне" першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону.
3.2. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №162-ос від 24 липня 2017 року "По особовому складу" щодо виключення зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року старшого сержанта ОСОБА_1 інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Рівне" першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону.
3.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Рівне" першої категорії (тип Б) Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
3.4. Стягнуто з Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 53060,00 грн.
3.5. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.6. Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачі не врахували вимог пункту 228 Положення № 1115/2009 та рапорту позивача про бажання використати щорічну основну відпустку, а тому звільнили її з порушенням встановленого цим Положенням порядку звільнення особи з військової служби.
ІІІ. Касаційне оскарження
4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що Луцьким прикордонним загоном була дотримана процедура звільнення позивачки в запас за власним бажанням, будь-який моральний чи інший тиск не вчинявся, а за період процедури звільнення з 07 липня 2017 року по 24 липня 2017 року позивач жодного разу не звернулася до керівництва загону щодо відкликання рапорту про звільнення. Крім того, оскільки станом на 24 липня 2017 року позивачка була в списках особового складу Луцького прикордонного загону, то саме начальник Луцького прикордонного загону мав правові підстави для звільнення та виключення зі списків частини. Звертає увагу, що позивач не оскаржує дії відповідача щодо ненадання їй відпустки перед звільненням, також її позов не містить вимог щодо протиправності внесення змін до графіка відпусток.
4.2. Позивач подала відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловила незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомила свою думку про правильність висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення цього позову, просила судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. 05 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася із власноручно написаним рапортом про звільнення в запас за підпунктом "а" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", додавши копію свідоцтва про народження сина.
6. Рапорт зареєстрований в Луцькому прикордонному загоні 07 липня 2017 року № 9690.
7. Згідно зі змістом подання до звільнення позивача з дійсної служби в запас від 07 липня 2017 року, начальник відділу прикордонної служби "Рівне" ІІІ категорії (тип Б) підполковник Малик Є.І. особисто провів бесіду з старшим сержантом ОСОБА_1 про звільнення її в запас у зв`язку із тим, що під час дії особливого періоду військовослужбовці, зокрема жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, звільняються з військової служби якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу. З умовами звільнення в запас позивачка погодилась, з поданням до звільнення ознайомлена, про що у поданні засвідчено підписом ОСОБА_1 із датою його накладення 07 липня 2017 року.
8. Відповідно до наказу начальника Луцького прикордонного загону від 07 липня 2017 року № 149-ос "По особовому складу", на підставі подання від 07 липня 2017 року та рапорту ОСОБА_1 від 05 липня 2017 року припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби в запас за підпунктом "а" (жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" старшого сержанта ОСОБА_1 ., інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Рівне" І категорії (тип Б), без права носіння військової форми одягу.
9. Наказом начальника Луцького прикордонного загону від 24 липня 2017 року № 162-ос "По особовому складу" виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року старшого сержанта ОСОБА_1, інспектора прикордонної служби другої категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Рівне" І категорії (тип Б).
10. Позивач, вважаючи ці накази та своє звільнення протиправними, звернулася з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
13. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
14. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
15. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов?язком держави (стаття 3 Конституції України).
16. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
17. Згідно з пунктом 1 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009), цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.
18. Пунктом 17 Положення № 1115/2009 передбачено, що з громадянином, який вступає на військову службу, укладається контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
19. Згідно із пунктом 26 Положення № 1115/2009, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу".
20. Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці, зокрема жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
21. Днем припинення (розірвання) контракту є день, зазначений у наказі начальника органу Держприкордонслужби про виключення військовослужбовця зі списків особового складу цього органу в разі дострокового припинення (розірвання) контракту (пункт 27 Положення № 1115/2009).
22. Згідно з пунктом 37 Положення № 1115/2009, про свій намір щодо дострокового припинення (розірвання) контракту з передбачених законодавством підстав військовослужбовець повинен письмово попередити в порядку підпорядкування посадову особу, уповноважену приймати рішення про його звільнення з військової служби, не пізніше ніж за один місяць до подання ним рапорту про звільнення з військової служби.
23. Дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи військовослужбовця та його виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби здійснюється у двомісячний строк з моменту подання ним відповідного рапорту.
24. Згідно із пунктом 292 Положення № 1115/2009, наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу. Після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.
VI. Позиція Верховного Суду
25. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
26. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
27. Відповідач оскаржує судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог позивача.
28. Таким чином, це судове рішення підлягає перегляду в касаційному порядку виключно в означеній частині.
29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв??язку зі звільненням позивача на підставі наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України №149 від 07 липня 2017 року "По особовому складу" та виключення її зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року наказом начальника Луцького прикордонного загону №162-ос від 24 липня 2017 року "По особовому складу".
30. Також судами встановлено, що позивач вважає своє звільнення незаконним та безпідставним, оскільки наміру звільнятись вона не мала, а рапорт про звільнення подала під психологічним тиском.
31. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
32. Суди встановили, що позивач 05 липня 2017 року звернулася із власноручно написаним рапортом про звільнення в запас згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", додавши копію свідоцтва про народження сина. Рапорт зареєстрований в Луцькому прикордонному загоні 07 липня 2017 року за № 9690.
33. Таким чином, суди встановили, що про намір звільнитися позивач не попередила уповноважену посадову особу на прийняття рішення про її звільнення з військової служби у визначеному законом порядку, а саме: у строк не пізніше ніж за один місяць до подання нею рапорту про звільнення з військової служби, тобто одразу подала такий рапорт без попередження.
34. Проте, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказане не може ставитися в вину відповідачу та не свідчить про допущення відповідачем порушень при звільненні позивача.
35. Відповідно до пункту 37 Положення №1115/2009, дострокове припинення (розірвання) контракту з ініціативи військовослужбовця та його виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, здійснюється у двомісячний строк з моменту подання ним рапорту про звільнення.
36. Оскільки суди встановили, що контракт з позивачем припинено (розірвано) спірним наказом начальника Луцького прикордонного загону від 07 липня 2017 року № 149-ос "По особовому складу", на підставі подання від 07 липня 2017 року та рапорту ОСОБА_1 від 05 липня 2017 року, наказом начальника Луцького прикордонного загону від 24 липня 2017 року № 162-ос "По особовому складу" виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення з 24 липня 2017 року, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач припинив контракт з позивачем в строки, передбачені Положенням № 1115/2009.