ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 826/18037/14
адміністративне провадження № К/9901/9204/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року, прийняте у складі судді Скочок Т.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Бєлової Л.В. (головуючий), Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №2524-ц від 23.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;
1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що при вирішенні питання про звільнення останнього із займаної посади відповідач повинен був керуватись нормами Конституції України, які є нормами прямої дії, та не керуватись нормами Закону України "Про очищення влади", які обмежують та звужують обсяг гарантованих Конституцією України прав і свобод громадянина, а саме: право на працю, з урахуванням рівності конституційних прав і свобод, а також відсутності привілеїв чи обмежень. У позовній заяві також наголошено, що позивача звільнено з посади лише за формальними ознаками, у силу зайняття ним посади у певний період часу. Натомість, його вина у сприянні узурпації влади, підриві основ національної безпеки та оборони України або протиправному порушенні прав і свобод людини не встановлена, а тому, як зазначено у позовній заяві, застування індивідуальної відповідальності до позивача неможливе. При цьому, коли позивач обіймав посаду заступника прокурора Волинської області, не було жодного чинного нормативно-правового акту, який би визначав, що обіймання таких посад є правопорушенням, а тому останнім вказано, що позивач не може нести відповідальність у вигляді заборони, встановленої ч. 3 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", лише на підставі самого факту зайняття ним у минулому посади заступника прокурора Волинської області, що саме по собі не містить (і не може містити) складу жодного правопорушення. Крім того, у чинному законодавстві України немає визначення терміну "територіальний (регіональний) орган прокуратури", а законодавцем встановлена система органів прокуратури, до якої у тому числі входять прокуратури областей, однак немає регламентації того, що даний орган прокуратури є територіальним чи регіональним.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Генеральної прокуратури України від 04.07.2012 №830к радника юстиції ОСОБА_1. призначено заступником прокурора Волинської області та затверджено членом колегії прокуратури цієї області, звільнивши його з посади прокурора Луцького району Волинської області.
5. Наказом Генеральної прокуратури України від 07.05.2014 №871ц старшого радника юстиції ОСОБА_1. призначено старшим прокурором відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів Головного управління захисту прав і свобод держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратура України, звільнивши його в порядку переведення з посади заступника прокурора Волинської області та увільнити від обов`язків члена колегії прокуратури цієї області.
6. Наказом Генеральної прокуратури України від 25.07.2014 №1683ц старшого радника юстиції ОСОБА_1. призначено начальником відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, звільнивши його з посади старшого прокурора відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави управління захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів Головного управління захисту прав і свобод держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратура України.
7.Наказом Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 №2524-ц старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв`язку з припиненням трудового договору, відповідно до п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України. В якості підстави у даному наказі зазначено - довідка про результати вивчення особової справи ОСОБА_1
8. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
9.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокурора України від 23.10.2014 №2524-ц;
9.2. зобов`язано Генеральну прокуратуру України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу забезпечення конституційних засад підприємницької діяльності та захисту інтелектуальної власності і авторських прав управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;
9.3. стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 05.12.2019 у розмірі 877 254,42 грн. (восьмисот сімдесяти семи тисяч двохсот п`ятдесяти чотирьох грн. 42 копійок), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів;
9.4. рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у Генеральній прокуратурі України та в частині стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що складає 14 381,22 грн. (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят одну грн. 22 копійки), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів, допущено до негайного виконанню.
10. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення у даному конкретному випадку відповідачем не доведено дотримання основоположних принципів очищення влади, визначених Законом, а тому, враховуючи крім іншого те, що займана позивачем посада не є політичною посадою, не доведено і правомірності застосування до позивача процедур, передбачених цим Законом, що у свою чергу зумовлює висновок про недоведеність правомірності прийняття оскаржуваного рішення з підстав, у ньому зазначених, що є достатньою і самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
12. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на помилковість висновків суду першої та апеляційної інстанції, оскільки Законом України "Про очищення влади" не встановлено жодних застережень чи виключень стосовно заборони звільнення осіб, які підпадають під критерії, передбачені ч. 1 ст. 3 Закону, на виконання вимог п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону. Для вирішення питання про їх звільнення на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП Законом України "Про очищення влади" не передбачено обов`язку встановлення будь-яких обставин чи фактів стосовно таких осіб, у тому числі їх належності до кола осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Відтак, перевірка з метою встановлення зазначених обставин уповноваженим підрозділом Генеральної прокуратури України не проводилася.
12.1. Скаржник також зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) на підставі наказу Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 Генеральна прокуратура України припинила свою діяльність та 02.01.2020 почав роботу Офіс Генерального прокурора. На даний час фактично відсутній правовий механізм переведення ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора.
13. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Джерела права й акти їх застосування
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.
17. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
18. Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
19. Пунктом 6 частини 1 статті 5-1 Кодексу законів про працю України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
20. 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі - Закон №1682-VII).
21. Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина перша статті 1 Закону №1682-VII).
22. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (частина друга статті 1 Закону №1682-VII).
23. Протягом десяти років із дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону №1682-VII).
24. Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 1682-VII заборона, передбачена частиною 3 або 4 цієї статті, може застосовуватися до особи лише один раз.
25. Рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку (частина 8 статті 1 Закону № 1682-VII).
26. Статтею 2 Закону № 1682-VII визначено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:
1) Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;
2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;
3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;
4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;
5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;
6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;