ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 461/725/17
адміністративне провадження № К/9901/4122/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів -, Рибачука А.І., Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року (суддя Городецька Л.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (колегія суддів: Кузьмич С.М., Гулид Р.М., Улицький В.З.) у справі № 461/725/17 за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 382 від 13 вересня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2017 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської № 382 від 13.09.2016 "Про приведення п`яти комунальних квартир АДРЕСА_1 до попереднього стану".
В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ним як власником квартири АДРЕСА_1 (яка складається з 5-ти комунальних квартир) проводились ремонтні роботи, зокрема були демонтовані деякі перегородки, замуровані дверні отвори в перегородках та замінені 2 вікна й балконні двері, однак, під час цих робіт несучі стіни та інженерні системи загального користування не демонтувались, що підтверджується висновком спеціаліста від 22.02.2017. В силу ст. 152 Житлового кодексу Української РСР вважає, що він вправі був здійснювати роботи з перепланування належної йому квартири без отримання документів, що дають право на їх виконання.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що будинок АДРЕСА_1 має дві адреси ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 ) та є об`єктом історичної спадщини, а тому на проведення ремонтних робіт має бути отриманий відповідний дозвіл. Вказує, що правомірно зобов`язано позивача привести квартиру НОМЕР_1 до попереднього стану.
Ухвалою Верховного Суду 07 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78797797 від 25.01.2017.
Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 382 від 13.09.2016 зобов`язано ОСОБА_1 за власні кошти привести комунальні квартири НОМЕР_1 до попереднього стану, а саме: відновити частину несучої стіни між приміщеннями під літ 6-11, 6-13, дерев`яні віконні заповнення в приміщеннях під літ.6-3, 6-9, дерев`яні балконні двері в приміщенні під літ. 6-8 у відповідність до автентичного вигляду, відновити замурований віконний проріз в приміщенні під літ. 6-7, замуровані дверні пройоми входу у приміщення під літ.6-2, 6-5, 6-9.
Вважаючи таке розпорядження протиправним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що будинок АДРЕСА_1 не є пам`яткою архітектури, а отже у позивача не було обов`язку отримувати дозвіл органу охорони культурної спадщини для проведення ремонтних робіт у належних йому квартирах. Відтак оскаржуване розпорядження є протиправним.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятки культурної спадщини, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.
Згідно ст. 26 цього Закону ремонт пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.