ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 820/3792/17
адміністративне провадження № К/9901/26081/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі № 820/3792/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа - Міністерство соціальної політики України, про визнання бездіяльності та дій незаконними,
УСТАНОВИВ:
В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського міського центру зайнятості (далі - Харківський МЦЗ), третя особа - Міністерство соціальної політики, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність Харківського МЦЗ під час прийому 22.08.2017 у проведенні професійної орієнтації позивача, що полягає у комплексі взаємопов`язаних економічних, соціальних, медичних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу його професійного самовизначення та реалізацію його здатності до праці, виявлення його здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на вибір або зміну професії та виду трудової діяльності;
- визнати незаконною бездіяльність Харківського МЦЗ під час прийому 22.08.2017 у здійсненні професійного інформування, що повинне було полягати у наданні позивачеві відомостей про трудову діяльність та її роль у його професійному самовизначенні, інформації про стан ринку праці, зміст та перспективи розвитку сучасних професій і вимоги до особи, форми та умови оволодіння професіями, можливості професійно-кваліфікаційного і кар`єрного зростання, що мало сприяти позивачеві у формуванні професійних інтересів, намірів та мотивації щодо обрання або зміни виду трудової діяльності, професії, кваліфікації, роботи;
- визнати незаконною бездіяльність Харківського МЦЗ під час прийому 22.08.2017 у проведенні професійного консультування, яке повинно було спрямуватися на оптимізацію професійного самовизначення позивача на основі виявлення його індивідуально-психологічних характеристик, особливостей життєвих ситуацій, професійних інтересів, нахилів, стану здоров`я та з урахуванням потреби ринку праці;
- визнати незаконною бездіяльність Харківського МЦЗ під час прийому 22.08.2017 у не проведенні зі позивачем професійного відбору, що полягає у встановленні його відповідності вимогам, які визначені для конкретних видів професійної діяльності та посад;
- визнати дії Харківського МЦЗ у фальсифікації корінця направлення на працевлаштування № 20391708190066001 від 22.08.2017, які полягають у видаленні межі під графою "відмовлено в прийнятті на роботу, робоче місце зайняте з "___"_____р." незаконними;
- визнати незаконними дії Харківського МЦЗ у направленні позивача на непідходящу роботу за вакансією "Гардеробник", по якій позивач не відповідає вимогам за станом здоров`я.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга фактично обґрунтована тими обставинами, які стали підставою для подання позову. Скаржник зазначає, що під час здійснення чергового прийому 22.08.2017 фахівець Харківського МЦЗ без врахування стану його здоров`я направив на непідходящу для нього роботу. Позивач вважає, що відповідач не провів з ним усіх передбачених законом дій для підбору належного місця роботи для нього та не надав тих соціальних послуг, які мав надати згідно з його компетенцією.
Позивач зазначає, що суди дійшли помилкового висновку, що він не вважав посаду гардеробника непідходящою, оскільки, на його думку, вказана робота пов`язана з переохолодженням та психоемоційними перенавантаженнями. Також вказує на те, що судами не досліджувався корінець направлення на працевлаштування, форма якого затверджена наказом Мінсоцполітики України від 17.08.2015 № 848, та не враховувалось те, що відсутність в направленні, виданому відповідачем, межі між графою з написом "відмовлено в прийнятті на роботу, робоче місце зайняте з "__" ________р.", є фальсифікацією.
Харківський МЦЗ у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що позивач неодноразово перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний (2002- 2003 роки, 2004 рік, 2006 - 2015 роки), має диплом спеціаліста ХНУ ім. В.Н. Каразіна зі спеціальності "Соціологія" від 05.07.2005 та здобув кваліфікацію соціолога, викладача соціологічних дисциплін. Крім того, позивач 27.06.2009 отримав диплом бакалавра Харківського національного університету внутрішніх справ, згідно з яким отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Право" та здобув кваліфікацію бакалавра права.
27.09.2016 позивач повторно звернувся до директора Харківського МЦЗ із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №198, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки № НОМЕР_1 .
На підставі поданої позивачем заяви, наказом директора Харківського МЦЗ від 27.09.2016 №НТ160927 позивачу надано статус безробітного та відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 2.7, 2.9 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 по 28.09.2017 у розмірі, встановленому законодавством.
Згідно з медичною довідкою № 265 від 30.01.2015, позивачу не рекомендована праця, пов`язана з підйомом вантажів більше 5 кг, довготривале перебування на ногах, переохолодження, психоемоційні навантаження постійно.
Черговий прийом позивача до спеціаліста Харківського МЦЗ було призначено на 28.08.2017 на 14:30 годину, проте фактично позивач прибув до центру зайнятості 22.08.2017 о 15:40.
Під час прийому позивача 22.08.2017 фахівцем Харківського МЦЗ було встановлено, що такі вакансії як соціолог, викладач соціології, асистент викладача соціології, документознавець, архівіст станом на 22.08.2017 - відсутні.
Також позивачу було надано інформацію про наявність двох актуальних вакансій на посаду машиніст із прання та ремонту спецодягу - військова частина 3017 (роботодавець відмовив у прийнятті на роботу) та гардеробник - Загальноосвітня школа № 154 - в вимогах до кандидата було зазначено: працювати з 7.00 до 16.00, відповідальність за зберігання речей. В телефонному режимі було з`ясовано, що вакансія актуальна, не потребує спеціальної підготовки або перепідготовки, не має вимог до освіти, а також медичних протипоказань, таким чином після узгодження з роботодавцем видано направлення на працевлаштування.
На підставі цього фахівцем відповідача в додаток №1 до персональної картки позивача внесено запис, що роботу підібрано, за згодою особи видано направлення на вакансію "гардеробник" у школі № 154. Позивач від підпису відмовився, однак за направленням від 22.08.2017 відвідав роботодавця для з`ясування можливості свого працевлаштування.
Вважаючи направлення таким, що видане на непідходящу роботу, за свідомо сфальсифікованою формою, а також, що відповідач не надав йому соціальних послуг з професійної орієнтації, професійного інформування та професійного консультування під час прийому 22.08.2017, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено під час судового розгляду відсутність факту порушення прав позивача.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, визначено Законом України "Про зайнятість населення".
Положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи; вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа; працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує у сфері зайнятості безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про зайнятість населення" кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці; надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.
Статтею 22 вказаного вище Закону визначено основні завдання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; внесення пропозицій Міністру - керівнику центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики щодо формування державної політики у сфері зайнятості населення; сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; участь у реалізації заходів, спрямованих на запобігання масовому вивільненню працівників, профілактика настання страхового випадку, сприяння мобільності робочої сили та зайнятості населення в регіонах з найвищими показниками безробіття, монофункціональних містах та населених пунктах, залежних від містоутворюючих підприємств; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, які неконкурентоспроможні на ринку праці; здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно зі ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванн пенсійного" віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інваліда" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 44 вказаного вище Закону, зареєстровані безробітні зобов`язані: самостійно або за сприяння територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснювати активний пошук роботи, який полягає у вжитті цілеспрямованих заходів до працевлаштування, зокрема взяття участі у конкурсних доборах роботодавців; відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів; дотримуватися письмових індивідуальних рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, зокрема брати участь у заходах, пов`язаних із сприянням забезпеченню зайнятості населення; інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.