ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа №817/1240/17
адміністративне провадження №К/9901/1080/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Капустинського М.М, Моніча Б.С., Охрімчук І.Г. у справі № 817/1240/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі по тексту - відповідач) щодо відмови в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_2, подані 12.05.2014 та 14.07.2017 від імені та в інтересах ОСОБА_1 і за результатами їх розгляду прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2017 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" вересня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повторно розглянути заяви ОСОБА_2, подані 12.05.2014 та 14.07.2017 від імені та в інтересах ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Плосківської сільської ради Дубенського районі Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції помилково вказано про необхідність застосування статті 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який був прийнятий пізніше Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", оскільки, на думку заявника касаційної скарги, даною статтею як і Земельним кодексом України в цілому не регулюється питання виділення земельних часток (паїв), а тому спеціальним законом у даній сфері земельних відносин є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що Сертифікатом на право на земельну частку (пай) Серія РВ №0156316 від 19.11.2001 стверджується, що ОСОБА_3, який проживає у с. Дитиничі Дубенського району Рівненської області на підставі рішення Дубенської районної державної адміністрації від 09.11.2001 №605 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності із земель запасу Плосківської сільської ради розміром 2.90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Окрім цього, в сертифікат внесені зміни у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай), що засвідчує передачу права на земельну частку (пай) ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №683 від 10.03.2016, розміром 2,90 в умовних кадастрових гектарах.
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43205686 від 10.03.2016 за ОСОБА_1 закріплено право на земельну часту (пай), з земель запасу Плосківської сільської ради Дубенського району.
Згідно з довіреністю від 26.08.2016 НВА 153415 ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями з питань, пов`язаних з передачею у приватну власність (приватизацію), розмежуванням, щодо встановлення меж земельної ділянки (земельних ділянок) в натурі (на місцевості), виготовленням та отриманням кадастрових номерів, права власності на земельну ділянку (земельні ділянки), отриманням документів про право власності на земельні ділянки, реєстрацією у відповідних органах в тому числі в Державному реєстрі речових прав на отриманням Інформації в паперовій та електронній формі з Державних реєстрів.
Плосківською сільською радою Дубенського району Рівненської області надані викопіювання про місце розташування земельних ділянок, які пропонуються для відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства взамін сертифіката на земельну частку (пай) на території Плосківської сільської ради.
На звернення ОСОБА_2 від 10.02.2017 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 на встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства взамін успадкованого сертифіката серії РВ №0156316, Дубенська районна державна адміністрація надала лист-відповідь від 30.03.2017 №776/02-18/17, в якій зазначила, що в межах населених пунктів Плосківської сільської ради вільних земельних ділянок немає, тому, з метою забезпечення права гр. ОСОБА_3 на земельну частку (пай), Плосківською сільською радою йому було рекомендовано отримати земельну ділянку за межами населених пунктів Плосківської сільської ради. Також повідомлено, що по питанню виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення взамін успадкованого сертифіката рекомендовано звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
12.05.2017 ОСОБА_2, звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в інтересах ОСОБА_1 із заявою для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 ум. к. га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Листом від 13.06.2017 за №В-2098/0-4922/0/6-17 ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність долучення документів для надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
На заяву ОСОБА_2 від 14.07.2017 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надало лист-відповідь від 11.08.2017 №В-3444/0-6406/0/6-17, в якій вказало, що Головне управління згідно положень Земельного кодексу України не наділене повноваженнями щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до повноважень відповідача не віднесено прийняття рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що пропонувалася позивачу Плосківською сільською радою Дубенського району Рівненської області для відведення у його власність, оскільки докази матеріалів справи свідчать про те, що земельна ділянка знаходиться на території Плосківської сільської ради.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до повноважень відповідача належить питання розпорядження земельними ділянками, державної власності сільськогосподарського призначення що розташовані за межами населеного пункту в тому числі і земельним ділянкам резервного фонду сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що спір між сторонами виник з приводу наявності чи відсутності компетенції відповідача щодо розпорядження спірною земельною часткою (паєм). Так, позицією відповідача та суду першої інстанції зводиться до того, що до повноважень відповідача не віднесено прийняття рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що пропонувалася позивачу Плосківською сільською радою Дубенського району Рівненської області для відведення у його власність. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом ст. 122 Земельного кодексу України, повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту, в тому числі і земельним ділянкам резервного фонду сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, наділене саме ГУ Держгеокадастру.
Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходячи з встановлених ними обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач діяв не у відповідності з нормами Земельного кодексу України і неправомірно не розглянуло заяву позивача по суті висвітлених у ній питань.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.