ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 806/3100/17
адміністративне провадження № К/9901/46708/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Коваленко Н.В.
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2017р. (суддя - Горовенко А.В.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р. (судді - Охрімчук І.Г., Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
В листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл згідно з клопотанням ОСОБА_1 від 13.03.2017р. на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння у користування, орієнтовною площею 11 га, яка розташована за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області).
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. у справі №806/1109/17 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду його клопотання від 13.03.2017р. та зобов`язано повторно розглянути вказане клопотання. Відповідач, на виконання зазначеного судового рішення, розглянув його клопотання від 13.03.2017р., за результатами розгляду якого надіслав лист, яким відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017р.
На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки порядок надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для сінокосіння передбачено ст. 123 Земельного кодексу України, а не постановою Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017р.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2017р., залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018р., позов задоволено.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 11,0 га із земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) у користування згідно з клопотанням ОСОБА_1 від 13.03.2017р.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди неповно встановили обставини справи, не надали належну правову оцінку дійсним обставинам справи, та дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив у її задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з клопотанням від 13.03.2017р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння у користування, орієнтовною площею 11 га із земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області), до якого долучив графічні матеріали, копію паспорта та ідентифікаційного коду.
Листом від 12.04.2017р. №Г-3540/0-4079/6-17, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачеві визначити строк оренди вказаної у зверненні земельної ділянки та повторно звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою відповідного змісту.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. у справі №806/1109/17 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13.03.2017р. та зобов`язано його повторно розглянути вказане клопотання.
На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. у справі №806/1109/17 відповідач повторно розглянув заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 11 га.
Листом від 10.07.2017р. №Г-3540/0-8508/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відмова обґрунтована тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" передача землі в оренду можлива лише за результатами земельних торгів та за наявності агротехнічного паспорта земельної ділянки.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи висновки Житомирського окружного адміністративного суду у постанові від 30.05.2017р. у справі №806/1109/17, клопотання позивача від 13.03.2017р. повинно було бути розглянуто відповідачем з дотриманням вимог статті 123 Земельного кодексу України, зокрема із прийняттям відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.
Натомість лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 10.07.2017р. містить вказівку на обов`язок Держгеокадастру та його територіальних органів під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду, у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передавати в оренду лише за результатами земельних торгів, а також передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду за наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки. Та як наслідок, висновок про відмову у наданні дозволу.
Крім того суди виходили з того, що у надісланому на адресу позивача листі за результатами повторного розгляду його клопотання, відсутні будь-які доводи щодо невідповідності земельної ділянки, вказаної позивачем, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведене, на думку судів, свідчить про те, що за результатами повторного розгляду клопотання позивача від 13.03.2017р. відповідачем фактично не заперечується, що звертаючись до відповідача із клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 дотримано вимоги частини другої статті 123 Земельного кодексу України щодо надання відповідного пакету документів.
При цьому, суди визнали безпідставним посилання відповідача, як на підставу відмови у надані позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, оскільки по перше, вона не регулює питання виділення (передачі) землі та не є тим нормативно-правовим актом, який прийнятий на виконання Земельного кодексу України та/або на виконання законів у сфері земельних правовідносин. Цією постановою будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, зокрема ст. 123, у зв`язку із затвердженням вказаної Стратегії внесено не було. По друге, така набрала чинності 17.06.2017р., тобто після звернення позивача до відповідача з відповідним клопотанням (13.03.2017р.).
Зобов`язуючи Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, орієнтовною площею 11га, із земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади (колишньої Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області), у користування суди дійшли висновку, що у цьому випадку втручання в дискреційні повноваження відповідача зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відновить порушених прав позивача та в подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.
З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Отже, відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.