ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 815/1701/18
адміністративне провадження № К/9901/1245/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Соколов В. М.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення № 89 від 03 квітня 2018 року "Про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства", провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду, прийняту 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Ступакової І.Г., суддів: Бітова А.І., Лук`янчук Н.В.,
І. Суть спору
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі також - ГУ ДМСУ в Одеській області, відповідач) в якому просив:
1.1. скасувати рішення ГУ ДМСУ в Одеській області № 89 від 03 квітня 2018 року "Про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства".
2. В мотивування позову зазначає, що прийнявши рішення про примусове повернення його в країну походження Державна міграційна служба України не врахувала статтю 33 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
2.1. Так, він є громадянином Сирії, проживав у Сирії в провінції Ідліб місто Джіср-Еш- Шугур, віросповідання - мусульманин суніт. Враховуючи багаторічну війну в Сирії, вторгнення іноземних військ, економічне становище, що постійно погіршується, в країні загострилися міжнаціональні та міжконфесійні конфлікти. Ситуації в Сирії становить ризик для людини, яку виселяють в цю країну.
2.2. Позивач вказує, що безпідставним є висновок відповідача про те, що позивач не пов`язує свої особисті проблеми з загальними проблемами в аспекті критичного стану в Сирії, оскільки позивач мотивував своє звернення до влади України за захистом саме побоюванням повертатися у країну громадянської належності.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 10 жовтня 2018 року, позов задовольнив.
3.1. Скасував рішення Державної міграційної служби України №89 від 03 квітня 2018 року "Про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства" відносно громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення адміністративного позову зважаючи на нинішню ситуацію в Сирії, важливість родинних зв`язків та враховуючи, що позивач прибув на територію України легально.
4. П`ятий апеляційний адміністративний суд з такими висновками суду першої інстанції не погодився, скасував рішення Приморського районного суду міста Одеси від 10 жовтня 2018 року та прийняв нову постанову якою у задоволенні позову відмовив.
4.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини, вказані позивачем, не можуть слугувати належними підставами в розумінні Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, основною метою звернення позивача до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є бажання легалізації перебування на території України, але ця умова не відповідає критеріям поняття "біженець". Крім того докази переслідування позивача за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань в матеріалах справи відсутні, не надані і при розгляді Державною міграційною службою України заяв позивача про надання міжнародного захисту, отже підстави для задоволення позову відсутні.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
5.1. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що в Сирії існує тривалий збройний конфлікт, який супроводжується обстрілами і бомбардуванням населених пунктів та об`єктів соціальної інфраструктури, і що ситуація в цій країні є вкрай небезпечною. Збройні зіткнення між військами офіційної влади Сирії та опозиційно налаштованими воєнізованими збройними угрупуваннями охопили значну територію цієї країни і її населення, тож ситуація там є дуже напруженою і небезпечною для життя і безпеки людей, які там перебувають.
5.2. У скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу в якому посилаючись на необгрунтованість та безпідставність останньої просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
7. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Сирії, проживав в провінції Ідліб, м. Джіср-Еш-Шугур. За віросповіданням мусульманин - суніт.
8. Громадянин Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 вибув з батьківщини у 2011 році повітряним шляхом через КПП "Аеропорт - Одеса" м. Одеса (Україна), на підставі національного паспорту та оформленої студентської візи.
8.1. Перетнув державний кордон України легально.
9. 09 жовтня 2014 року позивач звернувся за наданням міжнародного захисту до Головного управління ДМС України в Одеській області.
9.1. Рішенням ДМС України від 03 квітня 2015 року № 280-15 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення позивач оскаржив в судовому порядку.
9.2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року по справі № 815/3088/15 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням ДМС України подано апеляційну скаргу. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
10. 15 серпня 2016 року позивач повторно звернувся з заявою про надання міжнародного захисту в Україні.
10.1. Рішенням ДМС України від 30 листопада 2016 року № 592-16 позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення позивач оскаржив в судовому порядку.
10.2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року по справі № 815/615/17 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеним рішенням ДМС України подано апеляційну скаргу. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивачем подано касаційну скаргу, яку ухвалою Вищого адміністративного суду від 13 грудня 2017 року повернуто скаржнику.
11. 03 квітня 2018 року у приміщенні УПШЗСІ ГУДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 64, виявлено громадянина Сирії ОСОБА_1 якому, на підставі Рішення ДМС від 30 листопада 2016 року №592-16 було відмовлено у визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту, що підтверджується листом заступника начальника ГУ начальника управління Максименко А.В. №5/1-275 від 03 квітня 2018 року .
11.1. Громадянин ОСОБА_1 від 03 квітня 2018 року пояснив, що він приїхав в Україну через аеропорт Одеса в 2011 році по паспорту громадянина Сирії, дія якого закінчилася у 2013 році та по студентській візі з метою продовжити навчання та втікаючи від ситуації в Сирії.
12. З Протоколу про адміністративне правопорушення ПР МОД №002008 від 03 квітня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 порушив правила перебування іноземців в Україні, проживав без документів на право проживання в Україні.
12.1. Постановою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ПН МОД №002008 від 03 квітня 2018 року за порушення частини першої статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 гривень.
13. Рішенням №89 заступника начальника ГУ ДМС України в Одеській області від 03 квітня 2018 року вирішено примусово повернути в країну походження громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано його покинути території України до 02 травня 2018 року.
14. Розпискою від 03 квітня 2018 року ОСОБА_1 засвідчив свою відмову від виконання рішення ГУ ДМС України в Одеській області.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
16. Згідно зі статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Частиною першою статті 341 вказаного Кодексу обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземця або осіб без громадянства за межі території України врегульовано статтею 288 КАС України.
20. Порядок регулювання суспільних відносин у сфері примусового повернення чи примусового видворення іноземця або осіб без громадянства за межі території України визначається Законом України від 22 вересня 2011 року № 3773-VI "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI).
21. Відповідно до частини третьої статті 25 Закону № 3773-VI, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.
22. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.
23. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України).
24. Частиною п`ятою статті 26 Закону № 3773-VI передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
25. Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
26. Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3671-VI " Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", далі Закон № 3671-VI).
27. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону № 3671-VI, особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
28. Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом щодо статусу біженця 1967 року поняття "біженець" включає в себе 4 основних підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця:
1) особа повинна знаходиться за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання;
2) неможливість або побоювання користуватися захистом країни походження;
3) особа повинна мати цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань;
4) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расова належність; б) релігія; в) національність (громадянство); г) належність до певної соціальної групи; д) політичні погляди.
28.1. Тож, при вирішенні питання щодо визнання або відмови у визнані біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту, мають враховуватися усі чотири підстави, наведені вище.
29. Відповідно до Положень Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців Управління Верхового комісара ООН у справах біженців (1992 рік) (далі - УВКБ ООН), особа повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками (п. п. 45, 66).