ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
справа №814/711/18
адміністративне провадження №К/9901/863/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної установи "Вознесенська виправна колонія (№72)" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду, прийняту 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Яковлєва О.В., суддів: Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
І. Суть спору
1. У березні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державної установи "Вознесенська виправна колонія (№72)", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів - Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в якому просив:
1.1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непогодження преміювання ОСОБА_1 за жовтень, листопад та грудень 2017 року, оформлене листом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 27 грудня 2017 року № 3.2/10551/Ярм;
1.2. зобов`язати Міністерство погодити преміювання ОСОБА_1 за жовтень, листопад та грудень 2017 року, оформлене листом Управління від 27 грудня 2017 року № 3.2/10551/Ярм;
1.3. зобов`язати Державну установу "Вознесенська виправна колонія (№ 72)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за жовтень, листопад та грудень 2017 року, оформлену листом Управління від 27 грудня 2017 року № 3.2/10551/Ярм.
2. В мотивування позову зазначав що протиправна бездіяльність Міністерства юстиції України призвела до того, що ОСОБА_1 не отримав премію за жовтень, листопад та грудень 2017 року, і ця обставина безпосереднім чином впливатиме на розмір пенсії позивача.
3. Відповідач - Міністерство юстиції України позовні вимоги не визнали та зазначили, що премія не є складовою грошового забезпечення, тому її надання є правом, а не обов`язком. Крім того в період з 01 жовтня 2017 року по 30 листопада 2017 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні та перебував у відпустці у зв`язку з хворобою, тому підстави для преміювання відсутні.
3.1. Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції не дотрималося вимог Порядку погодження надання матеріальних допомог, встановлення надбавок, доплат, підвищень посадових окладів і преміювання керівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, підпорядкованих міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, затвердженого наказом Міністерства від 08 червня 2017 року № 1835/5 (надалі - Порядок).
3.2. Відповідач також зазначає, що у зв`язку із закінченням бюджетного періоду підстави для погодження Міністерством премії відсутні.
4. Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Управління у запереченнях на позов, з посиланням на затверджену наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07 жовтня 2009 року № 222 Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (надалі - Інструкція 222), вказало, що премія не має постійного характеру, її розмір визначається в залежності від особистого вкладу працівника в загальний результат служби та в межах визначеного фонду преміювання. Крім того, на момент звернення ОСОБА_1 з позовом закінчився бюджетний період (2017 рік), тому Міністерство позбавлено можливості нарахувати та виплатити премію за жовтень-грудень 2017 року.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
5. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 6 червня 2018 року, позов задовольнив частково.
5.1. Визнав протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непогодження подання Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про преміювання ОСОБА_1 за жовтень, листопад та грудень 2017 року, оформленого листом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 27 грудня 2017 року № 3,2/10551/Ярм "Про погодження премій начальникам установ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції".
5.2. Зобов`язав Державну установу "Вознесенська виправна колонія (№ 72)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07 жовтня 2009 року № 222, та на підставі листа Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 27 грудня 2017 року № 3.2/10551/Ярм "Про погодження премій начальникам установ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції", премію за жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року.
5.3. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
6. Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що позивач має право на отримання спірних премій.
7. П`ятий апеляційний адміністративний суд з такими висновками суду першої інстанції не погодився, скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 червня 2018 року та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.
7.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, преміювання працівників, не має обов`язкового характеру та є правом начальників відповідних органів і установ (вищих начальників), реалізація якого залежить від якості та характеру роботи працівника. Крім того, таке право може бути реалізоване лише щодо працюючих працівників, а виплата відповідних премій має бути здійсненна у день їхнього звільнення.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
8.1. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що протиправна бездіяльність Міністерства юстиції України призвела до того, що він не отримав премію за жовтень, листопад та грудень 2017 року, і ця обставина безпосереднім чином впливатиме на розмір його пенсії.
8.2. У скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. Представник відповідача - Міністерства юстиції України, та представник третьої особи - Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції подали відзиви на касаційну скаргу в яких посилаючись на необгрунтованість та безпідставність останньої просять скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. Наказом Державного секретаря Міністерства юстиції України від 10 жовтня 2017 року № 3997/к "Про звільнення ОСОБА_1 ", звільнено зі служби ОСОБА_1 12 жовтня 2017 року, через хворобу, відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу" та пункту 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
11. 22 листопада 2017 року наказом № 4611/к доповнено наказ № 3997/к пунктом 2 такого змісту: "У разі відсутності ОСОБА_1 на службі у зв`язку з перебуванням на листу непрацездатності датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, що не перевищує встановленого законодавством строку".
11.1. Згідно з довідками Миколаївської обласної клінічної лікарні від 11 жовтня 2017 року, 21 листопада 2017 року, 22 листопада 2017 року та наказом Державної установи "Вознесенська виправна колонія (№72) від 6 жовтня 2017 року ОСОБА_1 з 1 жовтня 2017 року по 31 листопада 2017 рок знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному кардіологічному центрі та перебував у відпустці у зв`язку з хворобою відповідно, тому фактично позивача звільнено 01 грудня 2017 року.
12. Між тим, 19 грудня 2017 року Державна установа "Вознесенська виправна колонія (№72)" листом № 72/3-2784 від 19 грудня 2017 року звернулась до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з проханням направити на погодження пропозиції щодо преміювання позивача за жовтень, листопад, грудень 2017 року.
13. В свою чергу, 27 грудня 2017 року Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції звернулося до Міністерства юстиції України з листом № 3.2/10551/Ярм "Про погодження премій начальникам установ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції", в якому просило погодити премію позивачу за жовтень, листопад, грудень 2017 року.
14. Відповідь на зазначений лист надано не було, преміювання також не погоджено.
14.1. Не погоджуючись з бездіяльністю Міністерства юстиції України щодо задоволення вказаного подання, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.