ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
Київ
справа №640/18801/18
адміністративне провадження №К/9901/25384/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №640/18801/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА МОНТАЖНА КОМПАНІЯ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА МОНТАЖНА КОМПАНІЯ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УМК") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0074211207 від 2 лютого 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про неправомірність прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами проведення контролюючим органом камеральної перевірки у випадку виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), оскільки такі обставини є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2019 року, позов задоволено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами ГУ ДФС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2017 року, за результатами якої складено акт від 18 січня 2018 року № 33/26-15-12-01-20.
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 187.1 статті 187 та пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження за листопад 2017 року суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету у розмірі 1278706 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0074211207 від 2 лютого 2018 року, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 969451 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку, замість документальної, тоді як відповідачем перевірялось питання правильності нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість. У разі виникнення певних розбіжностей між задекларованими показниками та відомостями Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідач мав право призначити та провести документальну перевірку, чого відповідачем протиправно не було зроблено. Оскільки акт перевірки, одержаний з порушенням встановленого законом порядку, не може визнаватися допустимим доказом, то податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі, є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішеннями судів, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
У касаційній скарзі скаржник наполягає, що в даному випадку у відповідача була відсутня необхідність для призначення документальної перевірки, оскільки камеральна перевірка була проведена на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. В результаті камеральної перевірки було встановлено, що податкові зобов`язання задекларовані не в повному обсязі, до податкового кредиту віднесено податкові накладні, зареєстровані із порушенням строку реєстрації постачальниками, а також допущено помилку в рядку 15 уточнюючого розрахунку від 22 грудня 2017 року. Вказані порушення призвели до заниження податкових зобов`язань, завищення податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за листопад 2017 року, в сумі 1278706 грн. При цьому судами попередніх інстанцій не досліджувалася сутність виявлених порушень.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що під час камеральної перевірки не підлягають дослідженню інші питання, ніж визначені підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.