ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 812/1263/17
адміністративне провадження № К/9901/48632/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.В.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя - Секірська А.Г.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гайдар А.В., судді - Василенко Л.А., Міронова Г.М.)
у справі №812/1263/17
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-867-17 від 09.08.2017 про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 658,80 грн,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі- позивач, платник) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-867-17 від 09.08.2017 про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 658,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначила, що звільняється від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №2464-VІ) з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, у зв`язку з чим вважає оскаржувану вимогу протиправною.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 09 серпня 2017 року № Ф-867-17 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІ квартал 2017 року в сумі 15 007,37 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 323,84 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимога від 09.08.2017 №Ф-867-17 про сплату боргу (недоїмки) частково охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, а саме: з ІІ кварталу 2014 року по теперішній час. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань є сертифікат Торгово-промислової палати України, що не був наданий позивачем.
14 травня 2015 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких платник зазначає про безпідставність викладених у касаційній скарзі доводів.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа- підприємець 29.07.2005 за №23830000000001266; місце проживання: АДРЕСА_1 ; перебуває на обліку як платник єдиного внеску з 02.08.2005 у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ Міндоходів у Луганській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.10.2017 за № 1003173190 (а.с. 59-60).
Згідно з даними інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 80-85) та картки особового рахунку платника фізичної особи - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування (а.с. 111) борг позивача з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування обліковується з 2011 року.
09 серпня 2017 року контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-867-17, згідно з якою недоїмка зі сплати єдиного внеску позивача станом на 31.07.2017 становить 29 658,80 грн.(а.с. 9).
29 червня 2017 року позивач звернувся до Головного управління ДФС у Луганській області із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску (а.с. 11).
Листом від 12.09.2017 №ФОП-350/12-32-13-04 відповідач повідомив позивача про те, що згідно даних ІС "податковий блок" ІКП станом на 07.09.2017 вона має недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 29 658,80 грн за період 01.01.2011 по теперішній час.
Також позивача повідомлено про те, що оскільки згідно п. 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911- VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" зміни внесені Законом України від 02.09.2014 № 1669- VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон України від 02.09.2014 № 1669- VІІ) до розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VІ втратили чинність, законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція (а.с. 31-32).
Закон № 2464-VІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Частиною першою статті 2 Закону №2464-VІ встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п. 2 частини 1 статті 1 вказаного вище Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Частинами 5,7,8 статті 9 встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку; платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 25 Закону №2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон №1669) визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Підпунктом б пункту 8 статті 14-1 Закону №1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3 наступного змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.