ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2020 року
м. Київ
справа № 540/2269/18
адміністративне провадження № К/9901/18260/19
Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №540/2269/18
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, постановлене суддею Кисильовою О.Й.
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Шеметенко Л.П., суддів Стас Л.В., Турецької І.О.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач, УМВС України в Херсонській області), у якому просив:
1.1. стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за 52 дні невикористаної відпустки за період 2010-2011 роки у сумі 4992 грн.;
1.2. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку (компенсації за всі дні невикористаної відпустки) в сумі 171264 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 вересня 2011 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Втім, всупереч статті 24 Закону України "Про відпустки" та статті 83 Кодексу законів про працю України відповідач не провів із позивачем повний розрахунок при звільненні, оскільки не виплатив грошову компенсацію за невикористані 52 доби відпустки в 2010 і 2011 роках. На переконання позивача, невиплата належних працівникові сум при звільненні з вини власника або уповноваженого ним органу у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З урахуванням наведеного, позивач вважає незаконною невиплату йому грошової компенсації за невикористані відпустки у 2010-2011 роках та просить суд стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані дні відпустки та середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за 22 дні невикористаної відпустки за 2011 рік у сумі 1581,60 грн. Стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 170404,26 грн.
4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції вказував про наявність підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористану позивачем відпустку у році звільнення - 2011 рік. Також, враховуючи, що компенсація за невикористану відпустку при звільненні позивачу не виплачена, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виплати вказаної компенсації.
5. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року внесення виправлення в рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 540/2269/19, а саме: в резолютивній частині рішення після абзацу третього "Стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 170 404 грн 26 коп." читати "У задоволенні решти позовних вимог відмовити".
6. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 31 січня 2019 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заявленого позову.
7. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу УМВС України в Херсонській області задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року змінено, виклавши абзац другий та третій його резолютивної частини в наступній редакції:
7.1. "Стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за 22 дні невикористаної відпустки за 2011 рік у сумі 1538,27 грн.
7.2. Стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 170311,95 грн".
7.3. В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року залишено без змін.
8. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково визначив кількість календарних днів у вказаному періоді, а саме: 335 днів, замість 365 календарних днів. Тому, розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь позивача, за невикористану відпустку за 2011 рік, яка, з урахуванням відпрацьованого позивачем у 2011 році часу, складає - 22 доби, становить 1538,27 грн. ((25521,28 грн./365 календарних днів) х 22 дні), а не 1581,60 грн., як визначено судом першої інстанції.
8.1. Разом з цим, суд першої інстанції помилково визначив кількість робочих днів у періоді затримки виплати компенсації з дня звільнення позивача - 21 вересня 2011 року (останній день роботи) по день ухвалення рішення - 31 січень 2019 року. Так, період затримки виплати компенсації з дня звільнення позивача - 21 вересня 2011 року (останній день роботи) по день ухвалення рішення - 31 січня 2019 року становить 1845 робочих дні. Враховуючи те, що затримка виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку при звільненні (з 22 вересня 2011 року по 31 січня 2019 року) складає 1845 робочих днів, а середньоденна заробітна плата (дохід) ОСОБА_1 на момент звільнення складала 92,31 грн, стягненню на користь позивача підлягає сума 170311,95 грн. = 92,31 грн. х 1845 днів.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
9. 01 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга УМВС України в Херсонській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
10. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій, що спеціальним законодавством, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ, а відтак ця позовна вимога не підлягає задоволенню.
11. 08 липня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги, у яких скаржник з посиланням на висновки Верховного Суду у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 662/1626/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 823/1919/16 вказував на те, що судами неправильно застосовано частину 1 статті 117 Кодексу законів про працю України та стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в повному обсязі за весь час затримки, оскільки застосуванню у такому випадку підлягає частина 2 статті 117 Кодексу законів про працю України.
11.1. Крім того зазначив, що оскільки грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби, а ОСОБА_1 проходив службу безпосередньо у Великолепетиському РВ (з обслуговування Великолепетинського та Верхньорогачицького районів УМВС України в Херсонській області), висновок про стягнення відповідних виплат з УМВС України в Херсонській області є помилковими, оскільки такі виплати підлягають стягненню саме з Великолепетиського РВ УМВС України в Херсонській області, який є правонаступником Великолепетиського РВ (з обслуговування Великолепетинського та Верхньорогачицького районів УМВС України в Херсонській області). Більше того, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідок УМВС України в Херсонській області слідує, що грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалося та виплачувалося Великолепетиським РВ УМВС України в Херсонській області.
12. 01 липня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 квітня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
15. 22 липня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити. З посиланням на постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 807/3664/14 вказує на те, що Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, не врегульовано питання виплати грошової компенсації особам рядового та начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану відпустку у роках, що передують року звільнення, загальні норми трудового законодавства, якими передбачено виплату грошової компенсації за всі не використанні дні щорічної відпустки. Також зазначає, що суди попередніх інстанцій вірно визначили відповідачем у справі УМВС України в Херсонській області.
Установлені судами фактичні обставини справи
16. Наказом начальника УМВС України в Херсонській області від 30 червня 2009 року № 381 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Верхньорогачицького районного відділу УМВС.
17. Наказом начальника УМВС України в Херсонській області від 21 вересня 2011 року № 250 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил за статтею 64 п. "ж" (за власним бажанням) згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом. Вислуга років на день звільнення складає 6 років 1 місяць 18 днів.
18. 13 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати йому компенсації при звільненні 21 вересня 2011 року за невикористані щорічні (чергові) відпустки та якщо компенсація за невикористані щорічні (чергові) відпустки не виплачувалась, посилаючись на статтю 24 Закону України "Про відпустки" та статтю 83 Кодексу законів про працю України, просив провести такі виплати.
19. 21 травня 2018 року УМВС України в Херсонській області, листом за № 10/Т-51, повідомило позивача про відсутність підстав для виплати компенсації за невикористані дні відпусток у 2010 і 2011 роках, оскільки питання щодо відшкодування невикористаних відпусток особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ врегульовано нормами спеціального законодавства, зокрема, пунктом 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким визначено, що у році звільнення із органів внутрішніх справ, право на компенсацію за невикористану відпустку, відповідно до чинного законодавства, мають лише особи рядового і молодшого начальницького складу, яким були передбачені відпустки згідно з графіком відпусток, але вони їх не використали. Особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільнених із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмеженим станом здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням надається чергова відпустка, а не компенсація.
20. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Джерела права й акти їх застосування
21. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
23. Положеннями пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
24. Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
25. Наведене положення кореспондується з частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки", в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
26. За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
27. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.