ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2020 року
м. Київ
справа № 802/1442/15-а
адміністративне провадження №№ К/9901/11573/18, К/9901/11575/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України Державної казначейської служби України Начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області Міністра внутрішніх справ України УМВС України у Вінницькій області Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області,про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді - Білоус О.В., Курко О.П.) .
І. Суть спору
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В травні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - відповідач 2, УМВС України у Вінницькій області), начальника Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач 3), Управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач 4, ГУНП у Вінницькій області), Державної казначейської служби України (відповідач 5, ДКСУ), в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просила:
визнати бездіяльність начальника УМВС України у Вінницькій області щодо розгляду скарги від 27.02.2015 року та повторної скарги від 06.04.2015 неправомірною;
зобов`язати начальника розглянути та надати відповідь відповідно до чинного законодавства по вищевказаним скаргам;
визнати бездіяльність Міністра Внутрішніх справ України Міністерства внутрішніх справ України, щодо розгляду скарг від 04.04.2015 року та повторної скарги від 29.05.2015 року неправомірними;
зобов`язати розглянути та надати відповіді до чинного законодавства по вищезазначеним зверненням;
стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Управління МВС України у Вінницькій області щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 27.02.2015 року та повторної скарги від 06.04.2015 року протиправною.
Зобов`язано Управління МВС України у Вінницькій області розглянути повторно та надати відповідь до чинного законодавства по скаргам ОСОБА_1 від 27.02.2015 року та від 06.04.2015 року.
Визнано бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 04.04.2015 року та повторної скарги від 29.05.2015 року протиправною.
Зобов`язано розглянути повторно та надати відповіді до чинного законодавства по скарзі ОСОБА_1 від 04.04.2015 року та повторної скарги від 29.05.2015 року.
У задоволенні решти частини позову - відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2016 року, касаційні скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області та ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих УМВС України у Вінницькій області доказів на спростування позовних вимог судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про результати розгляду його скарг листами від 25.03.2015 за вих.№6/К-57, 30.04.2015 за вих.№1/К-1047, 26.05.2015 вих.№2/К-196, що підтверджується журналом реєстрації звернень громадян за 2015 рік №1118 УМВС України. З установлених під час розгляду справи обставин суд дійшов висновку, що відповідачі - УМВС України у Вінницькій області та МВС України як суб`єкти владних повноважень виконали обов`язок щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_1, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Аналогічний висновок стосується керівництва правоохоронних органів, яке займалося організацією звернень в підпорядкованих установах та здійснювало контроль за наданням відповідей. Враховуючи те, що звернення ОСОБА_1 розглянуті відповідачами відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", відсутні підстави для зобов`язання керівництва УМВС України у Вінницькій області та МВС України здійснювати розгляд скарг позивача. Крім того, суд зазначив, що, враховуючи те, що УМВС України у Вінницькій області скарги позивача розглянуто та надано відповіді, відсутні підстави для притягнення до відповідальності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 27.02.2015 року та повторної скарги від 06.04.2015 року протиправною.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Вінницькій області розглянути повторно та надати відповідь до чинного законодавства по скаргам ОСОБА_1 від 27.02.2015 року та від 06.04.2015 року.
Визнано бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 04.04.2015 року та повторної скарги від 29.05.2015 року протиправною.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути повторно та надати відповіді до чинного законодавства по скарзі ОСОБА_1 від 04.04.2015 року та повторної скарги від 29.05.2015 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України 1000 (тисячу) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що жодної відповіді до звернення позивачем до суду з позовом вона не отримувала, і лише 17.06.2015 року на адресу позивача поштою від УМВС України у Вінницькій області надійшло дві ксерокопії відповідей на її скарги від 27.02.2015 року до УМВС України у Вінницькій області та на скаргу до МВС України. Вказані відповіді датовані 25.03.2015 року №6/К-57 за підписом начальника Моренця І.В. та 26.05.2015 року №2/К-196 за підписом заступника начальника Сокирана С.В. Враховуючи, що до 17.06.2015 будь-яких відповідей на зазначені позивачем у позовній заяві письмові звернення на адреси відповідачів, позивач не отримувала, суд дійшов висновку, що відповідачами порушено вимоги ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян". Крім того, в порушення положень ч.3 ст.7 Закону України "Про звернення громадян", МВС України не було повідомлено позивача про пересилання її звернення іншому органу влади, чим відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду звернення позивача. Посилання суду першої інстанції на те, що відповідач повідомив позивача про результати розгляду її скарг листом від 30.04.2015 за вих.№1/К-1047 суд апеляційної інстанції визнав безпідставними, оскільки даний лист це відповідь на звернення позивача від 10.04.2015 р. до Вінницького MB УМВС України у Вінницькій області, а не до відповідачів. Безпідставним суд також вказав посилання суду першої інстанції на те, що факти повідомлення позивача відповідачем про результати розгляду її скарг вказаними вище листами підтверджуються журналом реєстрації звернень громадян за 2015 рік №1118 УМВС України, оскільки ним може підтверджуватись лише факт реєстрації звернень громадян у 2015 році, а не надання аргументованої письмової відповіді на всі поставлені у зверненні питання. Позивач у своїх зверненнях зазначала про наявність у боржника ОСОБА_2 у власності транспортних засобів, на які накладено арешт, але вказані транспортні засоби вилучені не були. Згідно матеріалів виконання рішення суду про його розшук і вилучення транспортних засобів, працівники внутрішніх справ обмежилися лише відібранням у ОСОБА_2 пояснення і зобов`язання про явку до державної виконавчої служби. Жодних інших дій, направлених на фактичний розшук і вилучення транспортних засобів боржника як забезпечення виконання судового рішення вчинено не було. Такі дії не можуть розглядатися судом як належний розгляд звернень позивача. Колегія суддів за наслідками досліджених матеріалів розгляду звернень позивача дійшла висновку, що вони фактично не були розглянуті відповідачами, натомість мало місце формування відповідачами формальних відписок, без вивчення причин і встановлення винних осіб у неналежному виконанні постанови суду про розшук боржника у виконавчому провадженні. Тому, з метою захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважала необхідним зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області та Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути скарги ОСОБА_1 та надати відповіді згідно з чинним законодавством. У той же час, суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області та Міністра внутрішніх справ України, оскільки їх персональна бездіяльність щодо надання відповідей на звернення ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами. Щодо стягнення на користь позивача заподіяної моральної шкоди, суд апеляційної інстанції відзначив про доведеність факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає у сильних душевних та психічних стражданнях позивача, порушенні її нормальних життєвих зв`язків, погіршенні можливостей реалізації звичок та бажань, та погіршенні відносин із оточуючими людьми. Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, необхідно стягнути 2000 грн. моральної шкоди з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та 1000 грн. з Міністерства внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
05 вересня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач 4, ГУНП у Вінницькій області, скаржник 1) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, в якій відповідач 4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції у Вінницькій області вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що ГУНП у Вінницькій області не є правонаступником прав та обов`язків УМВС України у Вінницькій області. Крім того, скарги та заяви позивачки на адресу ГУНП у Вінницькій області не надходили та і не могли надійти, в силу утворення останнього 07.11.2015. Відтак, висновки суду про визнання дій ГУНП неправомірними є безпідставними та необґрунтованими. Також відповідач 4, з посиланням на судову практику у справах №№ 812/9338/13, 826/8387/13 вказує, що апеляційним судом не враховано, що МВС України не повинно було повідомляти позивача про пересилання його звернення від 04.04.2015, оскільки не було самого факту "пересилання звернення". На думку, відповідача 4, мало місце доручення керівництва МВС України провести розгляд звернення ОСОБА_1 відповідному підпорядкованому підрозділу внутрішніх справ.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
07 вересня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, скаржник 2) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, в якій скаржник 2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Міністерство внутрішніх справ України вказує на те, що ним, як суб`єктом владних повноважень виконано обов`язок щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_1, що підтверджується записами у журналі реєстрації звернень громадян за 2015 рік МВС України, також як і ГУНП у Вінницькій області зауважує про відсутність обов`язку повідомлення позивача про пересилання його звернення від 04.04.2015, оскільки в даному випадку мало місце доручення керівництва МВС України провести розгляд звернення ОСОБА_1 саме відповідному підпорядкованому підрозділу внутрішніх справ, а не іншому органу державної влади.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
Сторонами відзивів чи заперечень на зазначені касаційні скарги не подано, що не перешкоджає їх розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року зазначені касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 27 лютого 2015 року на ім`я начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області Моренця І.В. подала скаргу за вх. №1/362 на дії працівників Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, в якій зазначила, що працівники органів внутрішніх справ не виконують покладені на них обов`язки щодо виконання ухвали Вінницького міського суду від 16 січня 2015 року про розшук боржника у виконавчому провадженні № 127/16030/14 ОСОБА_2, який згідно з рішенням цього ж суду від 09 вересня 2014 року зобов`язаний сплатити позивачу кошти, внесені в якості попередньої оплати в розмірі 9577 грн., штраф за несвоєчасне виконання зобов`язання в сумі 9900 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
У подальшому позивач на адресу Міністра внутрішніх справ України надіслала скарги від 04 квітня 2015 року та від 29 травня 2015 року, в яких просила: зобов`язати посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області розглянути по суті подану нею скаргу від 27 лютого 2015 року та дати на неї обґрунтовану письмову відповідь; провести службове розслідування щодо працівників міліції, які за наведених вище обставин вчинили бездіяльність щодо розшуку ОСОБА_2 та належного йому майна та притягнути винних осіб до відповідальності; доручити вжити передбачених законодавством заходів щодо розшуку ОСОБА_2 та належних йому транспортних засобів. Термін розгляду скарги позивач просила скоротити та повідомити її письмово відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" про результати її розгляду.
06 квітня 2015 року ОСОБА_1 повторно подала письмову скаргу на ім`я начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області Моренця І.В., в якій просила: доручити проведення службового розслідування щодо працівників міліції, які за наведених вище обставин вчинили бездіяльність щодо розшуку ОСОБА_2 та належного йому майна та притягнути винних осіб до відповідальності; вжити передбачених законодавством заходів щодо розшуку ОСОБА_2 та належних йому транспортних засобів. Термін розгляду скарги позивач просила скоротити та повідомити її письмово відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" про результати її розгляду.
Скарга позивача ОСОБА_1 від 27.02.2015 отримана УМВС України у Вінницькій області 02.03.2015 і зареєстрована у журналі №1118 реєстрації звернень громадян, що надійшли поштою за вх.№1/К-362. Відповідь на вказану скаргу позивачу надано 25.03.2015 за вих.№6/К-57, згідно якої ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наведених в скарзі фактах проведено службову перевірку, ОСОБА_2 розшуканий співробітниками міського підрозділу 28.02.2015. В подальшому в ОСОБА_2 відібрано письмове пояснення та зобов`язання про явку до Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції для вирішення питання відносно заборгованості. Матеріали перевірки направлено 02.03.2015 за вих.№ 1/3666 до Староміського ВДВС (т. 1 56).