ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2020 року
Київ
справа №826/11260/16
адміністративне провадження №К/9901/30281/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 року (суддя Данилишин В.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (судді: Губська О.А. (головуючий), Парінов А.Б., Беспалов О.О.)
у справі № 826/11260/16
за позовом Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ"
до Енергетичної митниці ДФС
про скасування картки відмови та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року Приватне підприємство "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" (далі - ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Енергетичної митниці ДФС, в якому просило скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 13 липня 2016 року № 903070000/2016/00034; зобов`язати відповідача здійснити митне оформлення товару "Паливо для реактивних двигунів JET A-1 виробництва АО "Орлен Летува", Литовська Республіка" згідно з даними митної декларації № ІМ 40 ТН 903070000/2016/002126 від 07 червня 2016 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, задовольнив адміністративний позов.
Судові рішення мотивовані тим, що розбіжність між показниками густини палива при температурі 15°С, визначеними паспортом якості заводу-виробника, а також висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС, становить 1,1 кг/м3 і є допустимою згідно з ДСТУ EN ISO 3675:2012. Судами враховано висновки призначеної у справі фізико-хімічної експертизи, якими підтвердилася достовірність показника густини палива, відображеного позивачем у митній декларації. За таких обставин суди дійшли висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття картки відмови.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Енергетична митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій). На думку відповідача, подані позивачем на підтвердження своєї позиції документи не можуть підміняти висновок експерта, оскільки не відповідають вимогам статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Енергетичної митниці ДФС.
ПП "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" не скористалося своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
28 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 07 червня 2016 року ПП "Окко-Бізнес Контракт" з метою митного оформлення товару "Паливо для реактивних двигунів JET A-1 виробництва АО "Орлен Летува", Литовська Республіка" подало митну декларацію №ІМ 40 ТН 903070000/2016/002126 (тимчасова митна декларація №903070000/2016/002134).
У графі 31 вказаної митної декларації, відповідно до паспорту якості від 31 травня 2016 року № 116078, позивач зазначив, що при температурі 15°С густина палива становить 799,1 кг/м3.
Під час митного оформлення товару на виконання вимог статті 356 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадовими особами митного посту "Сарни-енергетичний" Енергетичної митниці ДФС проведено процедуру взяття проб (зразків) товарів у рамках процедур митного контролю та митного оформлення, які передано Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС.
За результатами проведеного дослідження Управлінням експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС складено висновок від 16 червня 2016 року № 142005701-0412, відповідно до якого при температурі 15°С густина палива становить 798 кг/м3.
Тобто розбіжність між даними густини палива при температурі 15°С, визначеними паспортом якості заводу-виробника від 31 травня 2016 року № 116078 (і відображеними позивачем при його митному оформленні), та висновком Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 16 червня 2016 року №142005701-0412 становить 1,1 кг/м3.
13 липня 2016 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 903070000/2016/00034, згідно з якою митне оформлення імпортованого позивачем товару не може бути завершене у зв`язку з відмінністю даних графи 31 митної декларації із отриманим висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС від 16 червня 2016 року № 142005701-0412.
Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (тут та далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
За положеннями статті 264 Митного кодексу України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина перша).
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації (частина п`ята).
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій (частина шоста).
Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом (частина дев`ята).
За змістом частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.