ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2020 року
Київ
справа №520/795/19
адміністративне провадження №К/9901/24165/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді - Пасічник С. С. Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСОЙЛ" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (судді Гуцал М. І., Донець Л. О., Бенедик А. П.) у справі № 520/795/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСОЙЛ" до Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області) про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИСОЙЛ" (далі - ТОВ "ДИСОЙЛ") звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 18 жовтня 2018 року №00011781410.
Позов обґрунтовано тим, що висновки акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, обґрунтовані порушенням позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), а саме неоприбуткуванням готівки в касі у повній сумі її фактичного надходження у день одержання коштів, спростовуються наявними у позивача документами - квитанціями, які свідчать про внесення поворотної фінансової допомоги позивачу саме фізичною особою.
Рішенням від 7 травня 2019 року Харківський окружний адміністративний суд позов задовольнив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2137174, 30 грн, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог; в іншій частині рішення - залишив без змін.
Не погодившись із цією постановою, ТОВ "ДИСОЙЛ" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції із залишенням в силі цього рішення.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову апеляційного суду. Окрім того, Головним управлінням ДПС у Харківській області як правонаступником заявлено клопотання про заміну ним Головного управління ДФС у Харківській області.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди встановили, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена фактична перевірка ТОВ "ДИСОЙЛ" щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За результатами перевірки складений акт від 3 жовтня 2018 року № 1108/20/30/РРО/40192193, за висновками якого позивачем порушено пункти 2.6, 2.8 та 3.5 Положення № 637.
На підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2018 року №00011781410, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), абзацу 3 частини першої пункту 1 статті першої Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ № 436/95), до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 2138952,30 грн (за наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін).
Загальний розмір застосованих до позивача штрафних санкцій у розмірі 2138952,30 грн складається з: 2137174,30 грн - штрафні санкції за неоприбуткування готівки; 1778,00 грн - штрафні санкції за перевищення ліміту залишку готівки у касі товариства.
Скасовуючи це повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій за перевищення лімітів залишку готівки у касі товариства - 1778,00 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що відсутність у графі "одержувач" видаткових касових ордерів підпису одержувача коштів, керівника товариства, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичної видачі таких коштів з каси товариства.
Суди також встановили, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2137174,30 грн став, зокрема висновок контролюючого органу про не оприбуткування позивачем 427434,86 грн готівки в касі у повній сумі її надходжень у день одержання, відповідно до квитанцій: від 1 січня 2016 року №FJB 1615383500025, згідно з якою ТОВ "Дисойл" через ОСОБА_1 внесло готівкові кошти в розмірі 7434,86 грн на свій розрахунковий рахунок (призначення платежу - поповнення статутного фонду); від 21 листопада 2017 року №FJB 1732583800027, відповідно до якої ТОВ "Дисойл" через ОСОБА_1 внесло готівкові кошти в розмірі 260000,00 грн на свій розрахунковий рахунок (призначення платежу - поворотна фінансова допомога); від 23 листопада 2017 року №FJB 1732783800013, згідно з якою ТОВ "Дисойл" через ОСОБА_1 внесло готівкові кошти в розмірі 90000,00 грн на свій розрахунковий рахунок (призначення платежу - поворотна фінансова допомога); від 15 грудня 2017 року №FJB 1734983800044, відповідно до якої ТОВ "Дисойл" через ОСОБА_1 внесло готівкові кошти в розмірі 70000,00 грн на свій розрахунковий рахунок (призначення платежу - поворотна фінансова допомога).
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені кошти не надходили до каси підприємства, а були сумами безповоротної фінансової допомоги позивачу, які вносились саме фізичною особою до банківської установи АТ "Укрсоцбанк" на рахунок підприємства, що підтверджується довідкою АТ "Укрсоцбанк" м. Харків відділення "На Гоголя" № 820; платником за переліченими вище квитанціями є фізична особа ОСОБА_1, код платника НОМЕР_1 ; оскільки ТОВ "Дисойл" є клієнтом АТ "Укрсоцбанк", а ОСОБА_1 (на час здійснення зазначених платежів) - директором підприємства, у зазначених квитанціях автоматично було зазначено платника та отримувача ТОВ "Дисойл" (що підтверджується відповіддю АТ "Укрсоцбанк"); грошові кошти за зазначеними квитанціями вносилися відповідно до укладених договорів про надання поворотної фінансової допомоги між ОСОБА_1 та ТОВ "Дисойл" від 17 листопада 2017 року №10Ф та від 28 листопада 2017 року №11Ф; ці суми не відображалися в касових книгах підприємства за 2016 та 2017 роки, оскільки до каси підприємства зазначені грошові кошти не надходили.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 2137174, 30 грн, апеляційний суд на обґрунтування свого рішення послався на те, що банківські реквізити квитанцій про отримання коштів вказують на внесення коштів саме ТОВ "Дисойл", а не ОСОБА_1 як фізичною особою; твердження позивача про помилку, допущену банком під час оформлення квитанцій, із зазначенням особи клієнта, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Суди встановили, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за порушення пункту 2.6 Положення № 637 до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені абзацом 3 статті 1 Указу № 436/95.