ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2020 року
Київ
справа №803/553/17
адміністративне провадження №К/9901/31551/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя - Плахтій Н.Б.)
та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сапіга В.П., судді - Нос С.П., Обрізко І.М.)
у справі №803/557/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Волинській області
про часткове скасування поджаткових повідомлень - рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернулась до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Волинській області), в якому просила, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог: частково скасувати: податкові повідомлення-рішення від 07.02.2017 №0000481700 в сумі 18 579,63 грн; від 07.02.2017 №0000501700 в сумі 1 017,79 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2017 №Ф-0000521700 в сумі 36 666,63 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.02.2017 №0000541700 в сумі 4 558,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем у 2013 та 2015 роках суми витрат з огляду на те, що понесені позивачем на здійснення перевезень у 2013 та 2015 роках витрати документально підтверджені та пов`язані з господарською діяльністю платника, а тому правомірно відображені у періоді, в якому вони були понесені. Вказує, що не отримання платником у тому ж звітному періоді, в якому понесені витрати прибутку, не може бути підставою для позбавлення її права відображати у податковому обліку суми понесених витрат. Крім того, позивач зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення платником витрат у 2013 році по придбанню автошин, оскільки позивачем підтверджено їх використання у своїй господарській діяльності.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 07 лютого 2017 року №0000481700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 18 579, 63 грн, в тому числі: 14 863, 70 грн за податковими зобов`язаннями та 3 715, 93 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Волинській області від 07 лютого 2017 року №0000501700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 1 017, 79 грн, в тому числі: 814, 23 грн за податковими зобов`язаннями та 203, 56 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- вимогу Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 лютого 2017 року №Ф-0000521700 в частині сплати суми недоїмки в розмірі 36 666, 63 грн;
- рішення Головного управління ДФС України у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07 лютого 2017 року №0000541700 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 4 558, 21 грн;
- присуджено на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 1 600 грн 00 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинне законодавство України не містить заборони щодо відображення платником сум понесених ним витрат в деклараціях за відповідні звітні періоди, у разі якщо доходи за надані послуги у цих періодах не надійшли. Також суди зазначили, що позивачем підтверджено фактичне понесення ним витрат на придбання автошин у ФОП ОСОБА_2 у періоді, що перевірявся для їх подальшого використання у своїй господарській діяльності, а тому вказані господарські операції є такими, що відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про відсутність у позивача права на відображення у податкових деклараціях за відповідні звітні періоди витрат не пов`язаних з отриманням у цих звітних періодах доходів, а також витрат на придбання автошин.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
25 жовтня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
01 березня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Ковельською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ) проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
За результатами перевірки Ковельською ОДПІ складено акт від 25.11.2016 №158/03-06-17-АЮ162775 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки, Ковельською ОДПІ встановлено порушення позивачем вимог:
- пп. "а" п.176.1, ст.176, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.6. ст.128 Господарського кодексу України, встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат, перекручення даних обліку доходів і витрат;
- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 177.2, п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено витрати та занижено об`єкт оподаткування - чистий оподатковуваний дохід за 2013 рік на суму 62 554, 17 грн, за 2014 рік на суму 18 219, 65 грн, за 2015 рік на суму 126 694, 22 грн. Як наслідок встановлено заниження платником податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності за 2013 - 2015 роки в загальній сумі 28 594, 94 грн, в т.ч: за 2013 рік на 8 578, 09 грн, за 2014 рік - 1 421, 37 грн, за 2015 рік - 18 595, 48 грн;
- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України щодо заниження об`єкту оподаткування та неутримання і неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 627, 98 грн, за 2014 рік в сумі 1 191, 65 грн;
- пп. "а" п. 176.2 ст. 176, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168,1 ст. 168 Податкового кодексу України, позивачем несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік в сумі 1 589, 79 грн, за 2014 рік в сумі 2 836, 23 грн, за 2015 рік в сумі 3 225, 89 грн. За прострочення встановлених строків нарахована пеня у розмірах визначених п.129.4 ст.129 ПК України;
- п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9, абзацу 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме заниження бази нарахування єдиного внеску та ненарахування, необчислення та несплата єдиний соціальний внесок за 2013 рік в сумі 21 706, 31 грн, за 2014 рік в сумі 6 322, 40 грн, за 2015 рік в сумі 43 962, 89 грн;
- п.п. 1.2, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме заниження суми військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами 2015 року на суму 1 900, 41 грн.
На підставі Акту перевірки, Ковельською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.12.2016:
- №0056141301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 35 743, 67 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 28 594, 94 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 148, 73 грн;
- №0056261301, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 6 360, 80 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 1 191, 65 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 760, 92 грн, сума пені відповідно до п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України - 364, 23 грн;
- №0056181301, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, у розмірі 510 грн;
- №0056171301, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 2 375, 51 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 1 900, 41 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 475, 10 грн;
- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.12.2016 №Ф-0056201301 зі сплати єдиного внеску в сумі 71 991, 60 грн;
- рішення від 15.12.2016 №0056211301 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 8 284, 48 грн.
Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржила їх в адміністративному порядку.
Рішенням ГУ ДФС у Волинській області про результати розгляду первинної скарги від 18.01.2017 №44/ФОП/03-20-10-03-06 податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 №0056141301 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб частково скасовано в частині нарахованого податку з доходів фізичних осіб в сумі 9 655, 83 грн (основний платіж 7 724, 67 грн, штрафна (фінансова) санкція 1 931, 16 грн); податкове повідомлення-рішення від 15.12.2016 №0056171301 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору частково скасувати в частині зайво нарахованого військового збору в сумі 656, 98 грн (основний платіж 522, 59 грн, штрафна (фінансова) санкція 131, 39 грн); вимогу від 15.12.2016 №Ф-0056201301 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску частково скасовано в частині зайво нарахованого єдиного внеску в сумі 18 329, 36 грн та вирішено вважати вимогу відкликаною з дня прийняття даного рішення; рішення від 15.12.2016 №0056211301 про застосування штрафних санкцій донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску частково скасовано в частині зайво застосованої штрафної санкції в сумі 1 954, 07 грн та прийнято рішення вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу ФОП ОСОБА_1 від 27.12.2016 №26 задоволено частково, зобов`язано Ковельську ОДПІ прийняти та направити платнику нові податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення з урахуванням вищезазначеного, у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі вищевказаного рішення, ГУ ДФС у Волинській області 07.02.2017 прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0000481700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 26 097, 84 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 20 870, 27 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 217, 57 грн;
- податкове повідомлення-рішення №0000501700, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 1 718, 53 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 374, 82 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 343,71 грн;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000521700 зі сплати єдиного внеску в розмірі 53 662, 24 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000541700 в розмірі 6 330, 41 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.