ПОСТАНОВА
Іменем України
24 червня 2020 року
Київ
справа №803/384/15-a
адміністративне провадження №К/9901/36175/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року (головуючий суддя - Дмитрук В.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Затолочний В.С., Каралюс В.М.)
у справі №803/384/15-а
за позовом Державного підприємства "Передпускова дирекція шахти №10 "Нововолинська""
до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2015 року Державне підприємство "Передпускова дирекція шахти №10 "Нововолинська"" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Нововолинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило, що несвоєчасна сплата податку за свою суттю не є несплатою податку, оскільки нормами Податкового кодексу України ці поняття не ототожнюються і платник податку несе відповідальність за несплату податку та несвоєчасну сплату податку окремо, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі ст. 127 ПК України.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововолинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 13 січня 2015 року за №0000011700;
- стягнуто з Державного підприємства "Передпускова дирекція шахти №10 "Нововолинська"" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 878, 37 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди погодились з висновками контролюючого органу про наявність правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст. 127 Податкового кодексу України, при цьому зазначили про безпідставність застосування до Підприємства штрафу за підставі абз. 3 п. 127.1 зазначеної статті у розмірі 75%.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 27 вересня 2016 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України зазначив, що для правильного вирішення даної справи по суті та з метою правомірності прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень - рішень, судам в першу чергу слід встановити склад допущеного позивачем порушення.
За результатами нового розгляду справи, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 11 листопада 2015 року №0014141700/780 та від 13 січня 2015 року №0000011700;
- стягнуто на користь Державного підприємства "Передпускова дирекція шахти №10 "Нововолинська"" за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції судовий збір у розмірі 73, 08 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі ст. 127 Податкового кодексу України з огляду на те, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 127 Податкового кодексу України. При цьому зазначили, що у даному випадку до позивача підлягали застосуванню штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на підставі ст. 126 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату до бюджету нарахованих та утриманих сум податку на доходи фізичних осіб.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі положень ст. 127 Податкового кодексу України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
28 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 28 жовтня 2014 року за №927/22/35671961 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем вимог:
- підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме, підприємством при нарахуванні заробітної плати не перераховувався податок з доходів фізичних осіб у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду. Відповідальність за дане порушення передбачена пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 та пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, позивачу нарахована пеня, з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, чинної на день виникнення такого боргу або на день (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у його сплаті.
За результатами перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 року №0014141700/780, яким платнику визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 690 252, 54 грн.
Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
Так, рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 24 грудня 2014 року №1569/10/03-20-10-03-06 податкове повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 11 листопада 2014 року №0014141700/780 залишено без змін, збільшено платнику суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 309 020, 15 грн. На суму збільшення грошового зобов`язання Нововолинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000011700.
Надаючи оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів суду касаційного інстанції виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.