ПОСТАНОВА
Іменем України
25 червня 2020 року
Київ
справа №133/194/18
адміністративне провадження №К/9901/56534/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у складі судді Поліщук І.М. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П., Загороднюка А.Г. у справі № 133/194/18 за позовом ОСОБА_1 до Козятинського міського голови Пузир Олександра Дмитровича про скасування розпорядження,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з позов, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Козятинського міського голови Пузиря О.Д. (надалі по тексту також - відповідач) від 28.11.2017 №940-р "Про зупинення рішення 21 сесії 7 скликання Козятинської міської ради №886-VII від 24.11.2017 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 ".
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2018, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що, на думку позивача, міський голова у розпорядженні про зупинення рішення ради повинен висловити зауваження безпосередньо до рішення ради, яке ним зупинене. Натомість, ніякого обґрунтованого зауваження безпосередньо до рішення Козятинської міської ради вінницької області від 24 листопада 2017 року міський голова у спірному розпорядженні не вказав.
Відзиву на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що 22.11.2017 позивач подала заяву до Козятинського міського голови Пузиря О.Д . щодо надання земельної ділянки, орієнтованою площею 100 кв.м. для будівництва гаражу, на землях загального користування.
Дана заява була винесена на розгляд Козятинської міської ради Вінницької області та 24.11.2017 рішенням 21 сесії 7 скликання Козятинської міської ради Вінницької області №886-VII надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 за рахунок земель комунальної власності міської ради, не наданих у власність чи користування, орієнтовною площею 100 кв. м., для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою передачею її у власність.
28.11.2017 відповідно до пункту 20 частини 3 статті 42 та частини 4 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" Козятинським міським головою видано розпорядження №940-р "Про зупинення рішення 21 сесії 7 скликання Козятинської міської ради №886-VII від 24.11.2017 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".
У зв`язку з чим питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 за рахунок земель комунальної власності міської ради, не наданих у власність чи користування, орієнтовною площею 100 кв.м., для будівництва індивідуальних гаражів за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою передачею її у власність винесено на повторний розгляд Козятинської міської ради з наступними зауваженнями та їх обґрунтуваннями: "За повідомленням Козятинського ВП Калинівського ВП ГУ НП у Вінницькій області, ОСОБА_1 не виконала рішення суду щодо демонтажу металевих робіт, знесення паркану на земельній ділянці щодо якої надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою".
22.12.2017 Козятинською міською радою не відхилено вказані у розпорядженні №940-р від 28.11.2017 зауваження, а рішення №886-VII від 24.11.2017 не підтверджено, внаслідок чого останнє чинності не набрало.
Не погоджуючись з розпорядження відповідача від 28.11.2017 №940-р, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач видаючи розпорядження №940-р від 28.11.2017, яке за своїм змістом відповідає вимогам ч.4 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування", діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України "Про місцеве самоврядування". Також судом вказано, що приймаючи розпорядження про зупинення дії рішення, міський голова лише реалізує своє право тимчасово зупинити дію прийнятого міською радою рішення, натомість уже міська рада оцінивши наведені у розпорядженні мотиви зупинення дії її рішення, наділена повноваженнями щодо їх відхилення та підтвердження свого попереднього рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з наступного.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.