ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Бакуліної С. В.,Уркевича В. Ю.
27 травня 2020 року
м. Київ
у справі № 9901/769/18
провадження № 11-728заі19
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС; Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про визнання протиправним і скасування рішення.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із позовом про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1283/ко-18, яким Комісія визначила, що суддя Апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1 не склав іспиту для судів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 6 лютого 2018 року № 13/зп-18; відмовила йому у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди»; визнала таким, що не відповідає займаній посаді та внесла подання про звільнення з посади судді Апеляційного суду Луганської області.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 червня 2019 року за позовними вимогами ОСОБА_1 визнав протиправним та скасував Спірне рішення в частині визначення, що: суддя Апеляційного суду Луганської області Юрченко А. В. не склав іспиту для судів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 6 лютого 2018 року № 13/зп-18; він не допускається до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди»; його визнано таким, що не відповідає займаній посаді.
ВККС не погодилася із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року і подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його й ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу ВККС задовольнила частково; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року скасувала, а провадження у справі закрила.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Як убачається з матеріалів справи, спірне рішення Комісії від 20 липня 2018 року № 1283/ко-18ухвалене внаслідок здійснення суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , породжує правові наслідки та обов`язки для позивача, оскільки встановлює факт невідповідності судді займаній посаді й є підставою до внесення ВККС рекомендації до ВРП про звільнення позивача. Отже, на наше переконання, є таким, що порушує права ОСОБА_1
Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із таким висновком більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, вважаємо за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Комісії.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Комісії визначені у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом.
За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
За частинами другою, четвертою статті 84 цього Закону за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом.
Згідно з положеннями частин другої та третьої статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, має право оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
При цьому необхідно зазначити, що рекомендаційний характер має лише останній абзац оскаржуваного рішення, а всі інші за своєю правовою природою є імперативними приписами, що порушують права та законні інтереси позивача ОСОБА_1 у зв`язку із чим таке рішення може бути оскаржено до суду.
Ураховуючи наведене, вважаємо висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення Комісії від 20 липня 2018 року № 1283/ко-18 не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки має рекомендаційних характер, помилковим.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, прийнявши за результатами розгляду апеляційної скарги позивача постанову в судовому засіданні 27 травня 2020 року, залишила поза