Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 310/4679/18
провадження № 61-14940св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Маловічко С. В., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона із відповідачем з 29 вересня
2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2007 року за
ОСОБА_2 визнано право власності на цілий нежилий об`єкт нерухомості, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Перебуваючи у шлюбі, сторони почали реконструювати зазначений об`єкт під використання його для комерційних цілей. Вказує, що заробітна плата відповідача не давала йому можливості реконструювати будівлю, а тому реконструкція здійснювалась за її власні кошти, отримані від підприємницької діяльності. Окрім того, вона продала майно, яке належало їй на праві приватної власності, та отримані кошти витрачала на будівництво.
Також відповідачем під час шлюбу було побудовано нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Вважала, що матеріальні цінності, вкладені в будівництво та улаштування вказаної нежитлової будівлі, є спільною сумісною власністю подружжя.
Ухвалою Бердянського районного суду Запорізької області від 23 жовтня
2018 року залучено до участі у справі третю особу, без самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 .
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти, витрачені на будівництво та улаштування нежитлової будівлі
літера "А2" загальною площею 626,6 кв.м, по АДРЕСА_2 ; поділити спільне майно подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, по АДРЕСА_1 ; у власності
ОСОБА_2 залишити грошові кошти, витрачені на будівництво та улаштування нежитлової будівлі літера "А2" загальною площею 626,6 кв.м, по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 28 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Білоусової О. М., позов задоволено.
Визнано нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти, витрачені на будівництво та улаштування нежитлової будівлі літера "А2" загальною площею 626,6 кв.м, що знаходиться по
АДРЕСА_2 .
Поділено спільне майно подружжя: визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; у власності ОСОБА_2 залишено грошові кошти, витрачені на будівництво та улаштування нежитлової будівлі
літера "А2" загальною площею 626,6 кв.м, по АДРЕСА_2 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, врахувавши визнання позову відповідачем, виходив з доведення позивачем того, що реконструкція нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 здійснена за її кошти та що сторони проживали однією сім`єю до шлюбу, тому вважав, що вказану будівлю, яка значно збільшилась у своїй вартості за рахунок вкладених позивачем коштів, можна визнати спільним майном подружжя, поділити майно, виділивши позивачу та визнавши за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на реконструйовану будівлю та залишити відповідачу кошти, вкладені у будівництво нежитлової будівлі літера "А2" по АДРЕСА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, скасовано рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого
2019 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд вирішив питання щодо арештованого майна, присудивши його іншому з подружжя, яка не є боржником перед ОСОБА_3 . Проте, арештоване майно не може бути предметом поділу доти, доки існує накладений на нього арешт, а особа, яка вважає, що арештоване майно належить або має належати їй, має захищати свої права шляхом пред`явлення позову, з урахуванням вимог частин першої та другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".
Апеляційний суд зазначив, що ухвалюючи рішення про поділ арештованого майна, суд порушив вимоги чинного законодавства та права стягувача у виконавчому провадженні, унеможлививши в такий спосіб виконання рішення про стягнення 1 500 000 грн боргу на користь ОСОБА_3 за рахунок цього майна.
Крім того, при вирішенні справи суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю до реєстрації шлюбу, про що зазначив в мотивувальній частині рішення, хоча ні таких вимог, ні таких підстав позову ОСОБА_1 в позовній заяві не викладала.
Також місцевий суд взагалі не досліджував, скільки коштів було вкладено на реконструкцію та будівництво обох спірних об`єктів, яка частка вкладу кожного з подружжя у збільшенні вартості об`єктів внаслідок їх реконструкції чи будівництва, чи є співмірним визначений поділ, а також не врахував, що в декларації про готовність об`єкту до експлуатації щодо нежитлової будівлі "А2" по АДРЕСА_2 фігурує ще один забудовник - ОСОБА_4, який в такому разі також має права на певну частку в цьому об`єкті. До того ж, суд не врахував, що грошові кошти вже були витрачені на будівництво, а тому не можуть бути предметом поділу, оскільки трансформувались або у будівельні матеріали, або у збудований об`єкт.
Вказані обставини, суд апеляційної інстанції вважав підставою для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року і залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковість висновків суду апеляційної інстанції, який посилався виключно на припущення викладені третьою особою, не перевіряючи письмових доказів, та не надаючи їм правової оцінки.
Вказувала, що подані нею докази вказують на існування права на майно, що зареєстровано за її колишнім чоловіком та набуте сторонами в період перебування в шлюбі.
Вважала помилковим висновок суду апеляційної інстанцій про те, що звернення із позовом про поділ майна є недобросовісною дією та має на меті уникнення від сплати боргу, оскільки позивачу було відомо про борги колишнього чоловіка і нею залучено кредитора до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу
В поданому у жовтні 2019 року відзиві на касаційну скаргу
ОСОБА_3 зазначала, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки оскаржене судове рішення ухвалене при повному з`ясуванні фактичних обставин справи, із правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 29 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, який розірвано рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 вересня 2015 року.
Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2007 року у справі № 2-5294/07 за ОСОБА_2 визнано право власності на цілий нежилий об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 .
З декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 09 листопада 2015 року № ЗП 142153082261 суди встановили, що в період шлюбу, а саме 18 листопада 2008 року, ОСОБА_2 на підставі дозволу про початок виконання будівельних робіт від 11 листопада 2008 року розпочав відповідні роботи з реконструкції нежитлової будівлі АДРЕСА_1, які були завершені 01 лютого 2010 року. Кошторисна вартість будівництва склала 124 560 грн.
З копії довідки Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ) № 8376/08-22-17-01 від 07 липня 2015 року суди встановили, що за період
з 10 січня 2009 року по 31 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримувала доходи від здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до довідки Бердянської ОДПІ від 07 липня 2015 року за період
з 10 січня 2009 року по 30 червня 2009 року сума доходу від підприємницької діяльності позивача становить 428 579 грн, а за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року - 497 766 грн.
З декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області суди встановили, що відповідач під час шлюбу побудував нежитлову будівлю, по АДРЕСА_2, де замовниками будівництва зазначені відповідач та його батько ОСОБА_4 Вартість нежитлового приміщення літера "А2" загальною площею 626,6 кв.м, по АДРЕСА_2, відповідно до звіту про оцінку майна складає 3 732 518,03 грн.
Апеляційний суд встановив, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до звернення до суду із позовом у цій справі ОСОБА_1, існував спір, який розглядався у цивільній справі № 310/5140/14-ц за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 2 500 000 грн.