Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 138/2503/17
провадження № 61-20162св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, у складі судді Цибульського О. Є., від 12 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Марчук B. C., Матківської М. В., Міхасішина І. В., від 02 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог первісного та зустрічного позовів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що з 25 вересня 2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.
За час перебування у шлюбі сторони набули спільне майно зокрема автомобіль Peugeot Expert, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобільний причіп АМС-500 Старконь, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, які були зареєстровані на відповідача.
Посилаючись на те, що зазначене рухоме майно було набуто у шлюбі, є спільною сумісною власністю сторін, а відповідачка добровільно не бажає поділити зазначені транспортні засоби, просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину автомобіля Peugeot Expert та 1/2 частину автомобільного причепу АМС -500 Старконь.
У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку поділу спільного майна права власності на 11/40 часток житлового будинку АДРЕСА_1 і на 1/2 частину земельної ділянки площею 0, 0403 га. за тією ж адресою.
Зустрічні вимоги мотивовано тим, що за ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу була зареєстрована на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2, після придбання якої сторони за спільні кошти зробили капітальний ремонт, перепланування та здійснили інші поліпшення, внаслідок чого вартість квартири істотно збільшилася.
У 2007 році сторони, з метою покращення житлових умов, вирішили придбати спірні житловий будинок та земельну ділянку. Оскільки коштів на його придбання не було, з власником вказаного житлового будинку було домовлено про обмін будинку на квартиру без доплати. На підставі договору міни від 23 червня 2017 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 55/100 часток будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0403 га за тією ж адресою з кадастровим номером 0510400000:00:009:0165.
Посилаючись на те, що вона надавала згоду на укладення зазначеного договору міни у порядку статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та в будинку за рахунок її грошових коштів були проведені внутрішні роботи (облаштування санвузлу, замінено вікна, двері та дах, проведено ремонт кімнат), з урахуванням вимог статей 16, 368, частини першої та другої
статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 60, 61, частини першої статті 68 СК України, позивач вважала, що спірний житловий будинок та земельна ділянкам є спільною сумісною власністю сторін та підлягає поділу між сторонами в рівних частках.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області
від 12 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки Peugeot Expert, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова № НОМЕР_3 та 1/2 частину причепа марки ПР АМС-500 Старконь, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (рами) № НОМЕР_4 .
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні житловий будинок та земельна ділянка придбані шляхом обміну на квартиру, яка належала до шлюбу ОСОБА_1 . Докази істотного збільшення вартості цієї квартири за час шлюбу сторін та докази використання придбаних ОСОБА_2 будівельних матеріалів на проведення її ремонту суду не надано.
Транспортні засоби: автомобіль Peugeot Expert та автомобільний причіп суд вважав об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 червня 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 02 жовтня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 138/2503/17 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано помилковістю висновків судів попередніх інстанцій. Наголошує на тому, що у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частки чоловіка та дружини є рівними. Позивач не пред`являв вимог про визнання спірних житлового будинку та земельної ділянки об`єктами його особистої приватної власності та не довів це належними доказами. Суди попередніх інстанцій вийшли за межі пред`явлених нею позовних вимог. Стверджувала, що презумпція належності спірного майна до об`єктів спільної сумісної власності ОСОБА_1 не спростована. Вважає, що при ухвалені оскаржуваних рішень суди повинні були врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року по справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 238/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року по справі № 404/1515/16-ц, від 18 червня 2018 року по справі № 711/5108/17 та від 27 лютого 2019 року по справі № 755/4757/16-ц.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області
від 12 червня 2019 року та постанова Вінницького апеляційного суду
від 02 жовтня 2019 року, в частині вирішення вимог позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень просить касаційну скаргу відхилити, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 вересня 2005 року, який розірвано рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 07 листопада 2017 року.
Сторони є батьками ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно договору купівлі-продажу від 23 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області та зареєстрованим в реєстрі за № 1554, ОСОБА_1 придбано за 11 132 грн квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно договору міни від 23 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області, зареєстрованим в реєстрі за № 506, позивач обміняв квартиру АДРЕСА_2 на 55/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 0403 га, за тією ж адресою.
Згідно акту № 299 від 11 вересня 2017 року квартального комітету № 7
м. Могилів-Подільський ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1, з часу його придбання ОСОБА_1, не проживала, участі в капітальних ремонтних роботах не приймала.
ОСОБА_2 в червні та липні 2017 року придбано будівельні матеріали, вікна, електрообладнання на загальну суму 16 858 грн.
ОСОБА_1 за період з вересня по листопад 2017 року придбано будівельні матеріали сантехніку, двері, вікна на загальну суму 54 167, 70 грн
Згідно розписки від 10 липня 2017 року ОСОБА_5 позичила у ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 1 000 доларів США на виконання будівельних робіт у будинку по АДРЕСА_1 .
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтвердили, що в квартирі АДРЕСА_2 проводились ремонтні роботи.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.