Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 405/2719/17
провадження № 61-45189св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Кіровоградського (Кропивницького) міського нотаріального округу Мамченко Артем Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2018 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Черненка В. В., Карпенка О. Л.,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1, укладених між ОСОБА_2 та відповідачем, посвідчених приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченком А. А.
Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали оспорювані договори, а згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 18270, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом другої групи (загальне захворювання) і у зв`язку з хворобою потребує сторонньої допомоги, в тому числі і матеріальної.
Відповідно до довідки від 03 травня 2017 року № 239, виданої Квартальним комітетом № 18 Подільського району м. Кропивницького, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 1966 року, з нею мешкає і ОСОБА_2, інших зареєстрованих осіб немає.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений 07 березня 1962 року.
Чоловік був власником відчужуваного майна, яке є їх спільною сумісною власністю подружжя. Вона надала дозвіл чоловіку на відчуження майна, але мала на увазі їх з чоловіком довічне утримання.
Відчужуючи своє єдине житло (в тому числі і земельну ділянку) на користь доньки ОСОБА_3, ОСОБА_1 мала намір укласти договір довічного утримання, за яким відповідач, в силу її (позивача) віку та стану здоров`я, зобов`язалася доглядати та утримувати її довічно, але помилилася у правових наслідках вчиненого правочину, оскільки уклавши договір дарування, повністю відчужила своє житло, і взамін не отримала ні належного догляду, ні матеріального утримання від відповідача.
На даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують проживати у вказаному будинку, несуть витрати по оплаті комунальних послуг, відповідач фактично не прийняла в дар домоволодіння та земельну ділянку.
У вересні 2017 року з аналогічним позовом до ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_2, який також є третьою особою, що заявляє самостійні права на предмет спору, у справі за позовом ОСОБА_1 (відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 29 вересня 2017 року).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 листопада 2017 року справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи залучено приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Мамченка А. А.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2018 рокупозови задоволено. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченком А. А. за реєстровим № 204. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченком А. А. за реєстровим № 207. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в судовому засіданні підтверджені доводи позивачів щодо помилки з їх сторони при укладенні оспорюваних договорів дарування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 червня 2018 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовних заяв та наданих сторонами доказів, підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у вересні 2018 року, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорювані договори були укладені в приміщенні нотаріальної контори, нотаріус чітко пояснив позивачам про намір укласти договори дарування і ініціатива укладення саме таких договорів виходила з їх боку. Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про начебто мету оформлення договору довічного утримання не мають під собою будь-якого документального підтвердження, а доводи про те, що договором дарування житлового будинку порушено право ОСОБА_1 як його користувача, спростовуються пунктом 11 вказаного договору, відповідно до якого остання має право на постійне користування/проживання у відчужуваному будинку. В суді жодним чином не доведений факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент укладення договорів у хворобливому стані, який би впливав на їх волевиявлення. Позивачами не надано жодного медичного документа, який би підтверджував факт необхідності їх утримання. На час укладення договорів дарування та протягом більше трьох років у ОСОБА_2 не було жодних зауважень та заяв з приводу вказаних правочинів, а відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) помилкою можна вважати обман, насильство, зловмисну домовленість представника однієї сторони з другою стороною або впливу тяжких обставин, які мали місце на момент вчинення правочину. Позивачами не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорювані договори вчинені під впливом помилки. ОСОБА_3 посилається на те, що судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та не надано належної оцінки показам свідків і поясненням самих позивачів. Крім того, судом апеляційної інстанції було проігноровано факт порушення позивачами строку позовної давності під час подання позовних заяв. Зазначає, що нею постійно надавалася відповідна допомога батькам, через що не зрозумілий мотив начебто укладання договору довічного утримання, про який мова не йшла.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що підстави і мотиви, зазначені у скарзі, є необґрунтованими, а судові рішення ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства із врахуванням всіх фактичних обставин справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд цієї касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що 23 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченком А. А. за реєстровим № 204. Вказаний будинок належав дарувальнику на праві особистої приватної власності на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого приватним нотаріусом першої Кіровоградської нотаріальної контори Костіною А. Г. за реєстровим № 2-4848 та зареєстрованого в Кіровоградському бюро технічної інвентаризації 28 листопада 1970 року, а також договір дарування земельної ділянки площею 0,0318 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 3510100000:24:245:0026, належної ОСОБА_2 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 31 липня 2012 року серії НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченком А. А. за реєстровим № 207.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 07 березня 1962 року Нікольським ЗАГС Карагандинської області, актовий запис № 60.
Відповідач є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим міським відділом ЗАГС м. Кіровограда 30 травня 1974 року, актовий запис № 1637, яка змінила своє прізвище на ОСОБА_5 після одруження ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_6 (свідоцтво про одруження, видане відділом РАГС Кіровоградського міськвиконкому, актовий запис № 810).
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 продовжують проживати в будинку АДРЕСА_1, несуть витрати по оплаті комунальних послуг, що підтверджується наданими ними розрахунковими квитанціями і не оспорюється відповідачем.