Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 509/3767/16-ц
провадження № 61-16310св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимця Олександра Богдановича на постанову апеляційного суду Одеської області
від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В.. Сегеди С. М.,
Кононенко Н. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 01 липня 1972 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який розірвано рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2006 року.
У 1992 році ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Протягом 12 років у відповідності з матеріальними можливостями сім`ї, загальними зусиллями подружжя займалося будівництвом будинку, обладнанням та облагороджуванням земельної ділянки.
ОСОБА_1 випадково дізналась, що ОСОБА_3 04 вересня 2005 року уклав договір позики з ОСОБА_2, в якому визначено забезпечення позики заставою, предметом якої є вищевказані земельна ділянка та житловий будинок, що є спільним майном подружжя.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2007 року визнано мирову угоду, в якій ОСОБА_3 погодився визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку та будинок.
16 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування ухвали Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2007 року за нововиявленими обставинами, яка була задоволена ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2008 року.
За вказаних обставин ОСОБА_1 просила витребувати у ОСОБА_2 з незаконного володіння майно, а саме земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та житловий будинок.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначено порядок виконання рішення суду шляхом скасування реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі статей 387, 388 ЦК України, виходив з того, що спірне майно є спільним майном подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а оскільки право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_2 25 вересня 2007 року, воно підлягає витребуванню.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Прощенка Д. В. задоволено.
Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції до участі у справі не залучено ОСОБА_3 . Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що вона, є одноособовим власником спірного майна, яке вибуло з її володіння поза її волею та фактично знаходиться у відповідача ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 березня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Максимець О. Б. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Одеської області від 23 січня
2018 року та залишити в силі заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційній скарзі представником ОСОБА_3 - Прощенком Д. В. не зазначено, які саме питання про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки ОСОБА_3 вирішив суд першої інстанції. Рішення суду першої інстанції жодним чином не вплинуло на права, свободи, інтереси та (або) обов?язки ОСОБА_3, оскільки судом вирішено питання лише про скасування державної реєстрації на спірне майно, як наслідок нікчемності договору позики та відсутності правових підстав для наявності реєстрації права власності за ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції навпаки, у повній мірі слугує інтересам ОСОБА_3, так як скасовує безпідставну реєстрацію.
Доводи інших учасників справи
02 серпня 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат Прощенко Д. В. через засоби поштового зв?язу подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Овідіопольського районного суду Одеської області.
Зупинено дію постанови апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
20 червня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1112/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-16310св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Максимця О. Б. на постанову апеляційного суду Одеської області
від 23 січня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.