Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 369/3349/17
провадження № 61-14363св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - обслуговуючий кооператив "Гаражно-Будівельне товариство "Шуліка",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року у складі судді Волчко А. Я. та постанову апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка" (далі - ОК "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що обслуговуючому кооперативу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 2,4462 га по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для колективного гаражного будівництва.
Частину цієї ділянки, а саме 0,0387 га, самовільно захопив ОСОБА_1 та побудував житловий будинок, господарські будівлі і огородив бетонним парканом, що порушує права кооперативу, як належного землекористувача.
ОК "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка" просило зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні вказаної земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача знести самовільно збудовані ним житловий будинок, господарські будівлі та бетонний паркан, на самовільно захопленій ним частині земельної ділянки, зобов`язати ОСОБА_1 відновити межі земельної ділянки, повернувши у ОК "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка" частину захопленої земельної ділянки площею 0, 0387 га, а також стягнути з відповідача на користь кооперативу судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів самовільного захоплення відповідачем частини земельної ділянки кооперативу та порушення його прав, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Постановою апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОК "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка" залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОК "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 березня 2018 року ОК "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги усіх письмових доказів, які підтверджують факт самовільного захоплення частини земельної ділянки кооперативу. Апеляційний суд відмови у задоволенні позовних вимог посилаючись лише на один факт наявності у відповідача правоустановлюючих документів на гараж площею 68,9 кв.м не взявши до уваги інші докази, які свідчать про самовільне захоплення відповідачем частини земельної ділянки, яка належить позивачу.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
20 квітня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-14363св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОК "Гаражно-будівельне товариство "Шуліка" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 02 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області
від 15 лютого 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.