Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 216/2679/17
провадження № 61-40128св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Левіта Семена Олександровича на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року у складі колегії суддів: Барильської А. П.,
Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суд уз позовом до публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - ПАТ "Криворіжгаз") про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 04 лютого 2000 року позивач була прийнята на роботу до ВАТ "Криворіжгаз" на посаду контролера газового господарства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 КЗпП України з вказаного періоду між нею та відповідачем був укладений безстроковий трудовий договір.
В процесі виконання трудового договору за згодою сторін з 01 березня 2001 року по 01 березня 2009 року позивачка була переведена на посаду оператора та старшого оператора ЕВМ, а 02 березня 2009 року також за згодою сторін знову була переведена на посаду контролера газового господарства.
Відповідно до наказів від 14 серпня 2013 року № 277к, від 03 листопада 2014 року № 445к та від 13 вересня 2016 року № 452-к, вона переводилася на таку саму посаду на тому самому підприємстві в інший структурний підрозділ, однак фактично її переміщали з одного структурного підрозділу в іншій на тому самому підприємстві у межах її спеціальності та посади, обумовлених трудовим договором, тому трудовий договір, укладений при прийнятті на роботу 17 березня 1998 року продовжував бути безстроковим.
Згідно наказу від 13 вересня 2016 року № 452-кОСОБА_1 була переведена з посади контролера газового господарства на посаду контролера газового господарства, відповідач в наказі зазначив, що вона переводиться в інший структурний підрозділ на час перебування у відпустці основного працівника.
23 травня 2017 року у зв`язку з тим, що працівник повернувся із відпустки та помилково вважаючи, що між відповідачем та позивачем шляхом переміщення в інший структурний підрозділ на тому ж самому підприємстві був укладений строковий трудовий договір, відповідач видав наказ від 22 травня 2014 року
№ 208-к, яким позивачка була звільнена з роботи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строкового трудового договору, який між нею та відповідачем не укладався.
Як вона, так і працівник, який тимчасово перебував у відпустці, працювали за однією ж і тією ж самою посадою, тобто контролерами газового господарства, то у випадку виходу із відпустки працівника, цей працівник, що був у відпустці, або ж вона повинні були продовжувати працювати за тією ж самою спеціальністю і посадою, у тому числі шляхом переміщення без їхньої згоди в інший структурний підрозділ цього підприємства.
Крім того, при її звільненні також було порушено її трудові права та гарантії, передбачені норми статтею 43-1 КЗпП України, зокрема звільнено без попередньої згоди профспілкового комітету.
На підставі наведеного, в уточненому позові, ОСОБА_1 просила визнати її звільнення з посади контролера газового господарства ПАТ "Криворіжгаз" на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України протиправним, поновити її на посаді контролера газового господарства ПАТ "Криворіжгаз", стягнути з ПАТ "Криворіжгаз" на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 14 842,89 грн та моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади контролера газового господарства ПАТ "Криворіжгаз" на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України протиправним.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера газового господарства ПАТ "Криворіжгаз".
Стягнуто з ПАТ "Криворіжгаз" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 14 842,89 грн (без урахування податків та обов`язкових платежів).
Стягнуто з ПАТ "Криворіжгаз" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах платежів за один місяць допущено до негайного виконання.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було здійснено, відповідно до вимог статті 32 КЗпП України, переміщення, а не переведення ОСОБА_1 на тому ж підприємстві та не потребувало заяви працівника, тобто в діях відповідача вбачається порушення норм КЗпП України при винесенні спірного наказу, що тягне за собою визнання наказу від 22 травня 2017 року № 208-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, в зв`язку з закінченням строку трудового договору протиправним.
Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 жовтня 2017 року стягнуто з ПАТ "Криворіжгаз" в дохід держави судовий збір в розмірі 2 560,00 грн.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Криворіжгаз" задоволено.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відбулося переміщення, а не переведення. Відповідачем при звільненні не допущено порушень норм КЗпП України.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
03 липня 2018 року представник ОСОБА_1 - Левіт С. О. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року та залишити в силі рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 вересня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про те, що наказом від 01 серпня 2016 року № 364-к позивач за власним бажанням була переведена по тій же самій посаді з безстрокового трудового договору на строковий трудовий договір. Висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем норм КЗпП України є правильним.
Доводи інших учасників справи
19 жовтня 2018 року ПАТ "Криворіжгаз" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Дніпропетровської області
від 06 червня 2018 року залишити без змін.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали цивільної справи
№ 216/2679/17.
05 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 15 квітня 2020 року № 1093/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-40128св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Левіта С. О. на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.