Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Київ
справа № 173/1867/18
провадження № 61-7917св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 07 липня 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі
3 200,00 грн у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 21 червня 2018 року має заборгованість в розмірі 14 386,25 грн.
Посилаючись на вказані обставини, банк просив суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за договором № б/н від 07 липня 2011 року у розмірі 14 386,25 грн, яка складається з: 3 615,49 грн - заборгованість за кредитом;
2 400,92 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
7 208,59 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 661,25 грн - штраф (процентна складова).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області
від 07 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 14 386,25 грн заборгованості за кредитним договором від 07 липня 2011 року № б/н, яка складається з: 3 615,49 грн - заборгованість за кредитом; 2 400,92 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 7 208,59 грн - заборгованість за пенею; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 661,25 грн - штраф (процентна складова).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 1 762,00 грн, на відшкодування понесених судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки відповідачка взявши на себе зобов?язання за кредитним договором від 07 липня 2011 року № б/н, належним чином їх не виконувала у зв?зку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області
від 07 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 643,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
15 квітня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2019 року та залишити в силі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області
від 07 грудня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно анкети-зави відповідач власноручним підписом засвідчила, що ознайомлена з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодна з його умовами та зобов?язалася виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті АТ КБ "ПриватБанк". Відповідачкою не спростовано презумпцію правомірності правочину. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними. Відповідачка не заперечувала укладення договору, не надала належних доказів на спростування позовних вимог банку. Користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості.
Доводи інших учасників справи
07 червня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду
від 15 березня 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 ніякого кредитного договору не укладала та не мала наміру брати та користуватися кредитом.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.
У травні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у розмірі 3 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду"; витяг з умов та правил надання банківських послуг.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 пояснила, що не заперечує відкриття нею 07 липня 2011 року у АТ КБ "ПриватБанк" карткового рахунку, проте вказала, що вона користувалася іншою кредитною карткою, де сума кредиту складала значно меншу суму.
Як вбачається з анкети-заявипро приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, видачу кредитної картки та строку дії. Вказана анкета-заява містить дані щодо: прізвища, адреси, сімейного стану відповідача, відмітку про отримання відповідачкою "дебетової картки", а не кредитної картки "Універсальна".
Разом з тим, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачці кредитного ліміту.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).